Нав'язати безробітним проституцію

Круглий стіл під назвою «Дозволити не можна заборонити» 17 грудня, присвячений проблемам правового регулювання секс-бізнесу в Україні, виявився з гострими кутами. Попри дискусію, яка виникла, заходи такого роду, а особливо ініційовані на гранти Евросоюзу, мають завжди пропагандистський характер. Усі виступаючі гості президії, окрім представника УМВС, щодо легітимації проституції зайняли цілком передбачувану лоббістську позицію — а показані присутнім соціальні короткометражні фільми, односторонньо тиснучи на жалість, це тільки довели. Аналізуючи аргументацію соціальних працівників та гостей з Европи, можна було виділити три пункти, котрі, попри свою взаємосуперечливість, у рівній мірі озвучувались на користь легалізації.
 
Спершу присутнім дали зрозуміти, що проституція є експлуатацією жінок у підневільному або залежному становищі, жінки займаються цим не від хорошого життя, а тому відповідальність несуть клієнти — під супровід тез щодо захисту прав людини, експлуатації та ін. Далі виявилось, що як мінімум кожній п'ятій це подобається — значить, засуджувати повій не можна в принципі, за логікою «це така ж робота, як і всі інші». Нарешті, Клаудія Фішер «роздягнула короля» і показала яка проституція прибуткова — а гроші в Европі, як відомо, ще з римських часів «не пахнуть», тож із тевтонською педантичністю їх варто оподатковувати, поставивши інтимний бізнес на конвеєр. Однак, відстоюючи легальну проституцію, німецька доповідачка промовчала про цілковитий розпад інституту сім'ї в Німеччині та Нідерландах, найнижчі показники народжуваності в Европі та тенденцію до абсолютного зникнення свого етносу з карти народів до кін. XXI ст. через депопуляцію і генетичні виродження. Адже питання моралі для неї та інших учасників, як показала дискусія, становлять договірну цінність, із якої при потребі нескладно маніпулювати на користь будь-яких ідей.
 
Чарівні слова про «права» і «свободи», однак, не здатні пояснити, на якому моральному базисі функціонуватиме та виховуватиме майбутні покоління держава, левова частка бюджету якої може наповнюватись відрахуваннями з проституції — чи нарко-бізнесу. Вихователь у дитячому садку має всі логічні підстави бути прирівняним у трудовому законодавстві до повії на «панелі», а ринок зайнятості — нав'язувати безробітним проституцію під загрозою втрати соціальних виплат. Продовжуючи лінію емансипації, на податки з продажу зброї можна додатково фінансувати державну медицину, на відрахування з борделів — уроки релігійної етики в школах. Европейські апеляції до подвійної моралі на цьому тлі виглядали і вкрай комічно — однак саме на це запитання Клаудія Фішер, мотивуючи нерозумінням, відповісти не змогла. Або не захотіла.