Нав'язати безробітним проституцію
Круглий стіл під назвою «Дозволити не можна заборонити» 17 грудня, присвячений проблемам правового регулювання секс-бізнесу в Україні, виявився з гострими кутами. Попри дискусію, яка виникла, заходи такого роду, а особливо ініційовані на гранти Евросоюзу, мають завжди пропагандистський характер. Усі виступаючі гості президії, окрім представника УМВС, щодо легітимації проституції зайняли цілком передбачувану лоббістську позицію — а показані присутнім соціальні короткометражні фільми, односторонньо тиснучи на жалість, це тільки довели. Аналізуючи аргументацію соціальних працівників та гостей з Европи, можна було виділити три пункти, котрі, попри свою взаємосуперечливість, у рівній мірі озвучувались на користь легалізації.
Спершу присутнім дали зрозуміти, що проституція є експлуатацією жінок у підневільному або залежному становищі, жінки займаються цим не від хорошого життя, а тому відповідальність несуть клієнти — під супровід тез щодо захисту прав людини, експлуатації та ін. Далі виявилось, що як мінімум кожній п'ятій це подобається — значить, засуджувати повій не можна в принципі, за логікою «це така ж робота, як і всі інші». Нарешті, Клаудія Фішер «роздягнула короля» і показала яка проституція прибуткова — а гроші в Европі, як відомо, ще з римських часів «не пахнуть», тож із тевтонською педантичністю їх варто оподатковувати, поставивши інтимний бізнес на конвеєр. Однак, відстоюючи легальну проституцію, німецька доповідачка промовчала про цілковитий розпад інституту сім'ї в Німеччині та Нідерландах, найнижчі показники народжуваності в Европі та тенденцію до абсолютного зникнення свого етносу з карти народів до кін. XXI ст. через депопуляцію і генетичні виродження. Адже питання моралі для неї та інших учасників, як показала дискусія, становлять договірну цінність, із якої при потребі нескладно маніпулювати на користь будь-яких ідей.
Чарівні слова про «права» і «свободи», однак, не здатні пояснити, на якому моральному базисі функціонуватиме та виховуватиме майбутні покоління держава, левова частка бюджету якої може наповнюватись відрахуваннями з проституції — чи нарко-бізнесу. Вихователь у дитячому садку має всі логічні підстави бути прирівняним у трудовому законодавстві до повії на «панелі», а ринок зайнятості — нав'язувати безробітним проституцію під загрозою втрати соціальних виплат. Продовжуючи лінію емансипації, на податки з продажу зброї можна додатково фінансувати державну медицину, на відрахування з борделів — уроки релігійної етики в школах. Европейські апеляції до подвійної моралі на цьому тлі виглядали і вкрай комічно — однак саме на це запитання Клаудія Фішер, мотивуючи нерозумінням, відповісти не змогла. Або не захотіла.
Спершу присутнім дали зрозуміти, що проституція є експлуатацією жінок у підневільному або залежному становищі, жінки займаються цим не від хорошого життя, а тому відповідальність несуть клієнти — під супровід тез щодо захисту прав людини, експлуатації та ін. Далі виявилось, що як мінімум кожній п'ятій це подобається — значить, засуджувати повій не можна в принципі, за логікою «це така ж робота, як і всі інші». Нарешті, Клаудія Фішер «роздягнула короля» і показала яка проституція прибуткова — а гроші в Европі, як відомо, ще з римських часів «не пахнуть», тож із тевтонською педантичністю їх варто оподатковувати, поставивши інтимний бізнес на конвеєр. Однак, відстоюючи легальну проституцію, німецька доповідачка промовчала про цілковитий розпад інституту сім'ї в Німеччині та Нідерландах, найнижчі показники народжуваності в Европі та тенденцію до абсолютного зникнення свого етносу з карти народів до кін. XXI ст. через депопуляцію і генетичні виродження. Адже питання моралі для неї та інших учасників, як показала дискусія, становлять договірну цінність, із якої при потребі нескладно маніпулювати на користь будь-яких ідей.
Чарівні слова про «права» і «свободи», однак, не здатні пояснити, на якому моральному базисі функціонуватиме та виховуватиме майбутні покоління держава, левова частка бюджету якої може наповнюватись відрахуваннями з проституції — чи нарко-бізнесу. Вихователь у дитячому садку має всі логічні підстави бути прирівняним у трудовому законодавстві до повії на «панелі», а ринок зайнятості — нав'язувати безробітним проституцію під загрозою втрати соціальних виплат. Продовжуючи лінію емансипації, на податки з продажу зброї можна додатково фінансувати державну медицину, на відрахування з борделів — уроки релігійної етики в школах. Европейські апеляції до подвійної моралі на цьому тлі виглядали і вкрай комічно — однак саме на це запитання Клаудія Фішер, мотивуючи нерозумінням, відповісти не змогла. Або не захотіла.
33 коментарі
Я думаю, що підтримую твою позицію
І чомусь на таких міроприємствах беруть за приклад найнижчий щабель проституції, тих повій які стоять на стометрівках, під вокзалами і тд, але жодним словом не згадують VIP повій, які працюють в клубах, готелях і для «вищого ешелону». Нам завжди показують тільки одну сторону медалі, а про іншу мовчать, напевне саме тому, що та інша сторона і кришуеться.
Питання гіперскладне. Проституцію дійсно не можна заборонити, як не можна заборонити туберкульоз чи рак.
«Дозволити» ж проституцію означає водночас «дозволити» певні норми, тобто здійснити «вирівнювання по найнижчому».
Чому б за такою ж логікою не дозволити грабунок, наркотики, педерастію та решта «принад»?
За «дозволом» приховано стоїть лицемірне намагання позбавити можливості протесту проти цього явища і понизити рівень «норми».
Знайома вирішила вийти заміж за одного багатого чоловіка. Вона насправді виходила заміж не за чоловіка, а за гроші. Перед тим зустрічалася з одним моїм знайомим, може і не любила його, але симпатизувала куди більше. Між нами відбулася приблизно така розмова:
— Слухай, А., Що ти робиш? ти що, не розумієш, що це проституція?
— Яка проституція, я дівчина!!!
— Так, можна з багатьма і по 100, а можна один раз і за 100 000. Це концептуально суті не змінює.
Найцікавіше, що вона погодилася. Погодилася, що це правда і… вийшла заміж за гроші… Які потім прогоріли і залишився пияк без грошей.
Далі зв*язок із нею я втратила.
А те, що в суспільстві це явище популяризувати не можна — це факт. В Німеччині реклама проституції заборонена. тому всі соціальні інститути повинні працювати на те, щоб якомога менше дівчат обирали цей шлях.
Хай першим кине камінь той, хто сам без гріха.
"І вони не скоюють злочин. Вони так заробляють на життя".
Вони скоюють злочин. Продаючи Бога (насамперед в собі) за 30 срібняків. Ми всі скоюєм цей злочин, різними способами. І вони, і ми часто цього не усвідомлюєм.
«Я їх сприймаю як людей»
??? Вони і є люди.
Питання не в них.
Питання в суспільстві загалом.
В тому, що ми збираємось брати десятину із Юдиних срібняків. Цілком, причому, свідомо.
«Краще хай загинаються на вулицях і зазнають знущань»! Кльова мораль, підкріплена благородністю і релігійними переконаннями.
Але Свят має дар переконання! Тепер я побачила і всі негативи проституції, чого не було написано у статті Надії.
Думаю, варто легалізувати, щоб отримати хоча б якийсь контроль над цим явищем. Водночас і здійснювати пропаганду (висвітлювати це в негатвному руслі) на всіх рівнях, щоб не відбулося «вирівнювання по найнижчому», як пише Галина.
Заборонити можна, чому ні, просто це не матиме ніякого ефекту. Зараз же заборонено — і що?
Я чомусь думала, що суть проституювання — секс без любові + вигода, а виявляється, питання тільки в штампі в паспорті?
А да. роман містить сексуальну тематику, але називається «Трупи». Першу частину «Експерт» може якось викладу тут:)
Не міряйте всіх одною міркою! Не всі чоловіки такі! Згодна, що такі є (натрапляла на таких), але ж не всі!
Не всі жінки сприймають секс до шлюбу як спробу “розводу». Інколи і самі жінки цього прагнуть, не маючи на меті зав«язувати якісь серйозні стосунки.
Ще раз кажу: узагальнюючи, ви брешете, адже при цьому не можливе врахування усіх впливових факторів, як бреше і статистика, що за своєю суттю є одним великим узагальненням.
Загалом я б тобі не радив влазити за свою дівку в конфлікт. Вона запитала — я відповів. Тож те що заслужить, те і матиме.
«Суспільство може або закривати очі на це явище, або створити нормальні умови для жінок, які обрали цей шлях.
«Краще хай загинаються на вулицях і зазнають знущань»!»
Загинатися на вулицях і зазнавати знущань — їх вибір. Можливо, у великій мірі спровокований, але вибір. І навіть ті жінки, які потрапляють у рабство за кордоном, діяли на власний страх і ризик, виїжджаючи у чужу країну. Це як обирати професію. Хочеш бути спеціалістом з виготовлення автомобілів, які їздять виключно на поверхні Марсу — не плач потім, що держава тобі не допомагає. Вони знають, на що йдуть.