Відмінити незручне минуле

Блоґ: Святослав Вишинський

У постмодерновій дійсності доволі прогнозованим є потяг до альтернативної історії — перш за все через творення особистої альтернативи. Бажання «переграти» минуле, відмінити його або видозмінити рівнозначне втраті відчуття історії, характерному для всієї сучасної — і, зокрема, мережевої — реальності. З одного боку, на кін виноситься суб'єктивність як «правильна» противага «дискримінуючій» об'єктивності — з іншого, суб'єктивні відчуття, позаяк плинні, постійно змушують перегравати ситуації та відміняти «незручне» минуле зі щораз нових ракурсів. Функції «редагувати/видалити/відновити» перетворюють життя на суцільну гру — що найяскравіше проглядається в Інтернеті на зразках персональних сторінок у блогах та соціальних мережах. Це більше, аніж безвідповідальність: це втеча від тягаря минулого, тягаря — власної — історії, а, отже, і від самих себе.

7 коментарів

Собою ми є насправді, а ганяємося за вдалим позиціонуванням. Я своєму доброму товаришу «українському буржуазному націоналісту» довів це, коли показав нашу з ним фотографію 1990 року де ми з ним (він зайчик, а я ведмедик) тримаючи червоні прапорці красувалися на фоні вождя всіх народів Лєніна.
Знову ж таки, судячи по нашим щирим посмішкам — ми тоді були дуже щасливі…

А можна вирвати з клавіатури клавіші Delete i Backspace — аби не стирати те, що написав, і те, що напишуть після тебе інші. Чи це занадто відповідально?

Якщо описати минуле іншими словами — то вже буде інше минуле.
А те, чим ти є зараз — це результат минулого. І можна відмовитись від нього, але хіба ти тоді станеш іншим?
Так, в мережі легко видаляти. А з пам«яті як? Вона сама відсортовує спогади як суттєві і несуттєві, останні ми забуваємо. А підсвідомість пам»ятає все — тому втеча не можлива.

Знаково те, що електронну інформацію «легко» видаляти тільки з позиції користувача — тоді як весь обсяг його особистої інформації, включаючи все те, що відноситься до розряду конфіденційного — зберігається назавжди навіть після видалення з публічного чи особистого огляду. Найбільш очевидний приклад — соціальна мережа «Facebook», яка в угоді при реєстрації не гарантує користувачеві абсолютно нічого, а також зберігає за собою право передавати його персональні дані правоохоронним структурам США і приватним детективам. Окрім цього, безперечно, і маркетологам також. Ситуація з історією пошукових запитів у «Google» аналогічна — і вже кількаразово ставала приводом до втручання в особисте життя користувачів у США.

Кажуть, за $100 можна видалити інформацію про особу із соціальної мережі (за дитину — $15), але це тільки в США, в Україні такого немає. До речі, чому за це треба ще й платити?..

А може, альтернативна історія — це не втеча, а вибудування своєї мрії? Як перший етап її реалізації ;)

Перший етап, здебільшого, залишається і останнім. Перетворення мрій-образів у майже реальні, тобто віртуальні, дозволяє цілком підмінювати дійсність, не стаючи при цьому самою дійсністю. Чемпіонами-автогонщиками стають не геймери перед екранами, а реальні люди, котрі втілюють свою мрію безпосередньо і послідовно.