Знати все, щоб не знати нічого

Блоґ: Святослав Вишинський

Стратегія інформаційного суспільства — завалити користувача таким об'ємом даних, із яким неможливо справитись, потоковістю підмінивши рефлексії. Єдина функція оперативності полягає в тому, щоб під тиском наступних бітів інформації не вистачало часу для аналізу вже отриманих. Задача інформаційних хвиль — «литись», а не дозуватись, викликати атракцію, а не осмислюватись. Кластери інформації стають автономними, володіння ними — віртуальним. Знання підмінюється безлімітною поінформованістю, котра перетворена на процес «у собі». Знати все, щоб не знати нічого. А ви думали. Раніше.

13 коментарів

Цікава думка, пригадується праця Ж. Бодрийяра про симулякри як заміну (копію копії) реальності, але тут відбувається підміна не просто реальності, а трансформація її в гіперреальність де подається нескінченний потік інформації (ще важливіше питання якої?), як процес сучасного «свідомого» життя.
Поняття свідомості скоріше навіть починає відходити на другий, а то і третій план, верх знову бере несвідоме.
А можливо це наслідок еволюції думки? Сама стратегія інформаційного суспільства породжена тим самим суспільством постмодерним, чи краще постінформаційним де за аксіому ставиться не засіб виробництва, а можливість симуляції виробництва…

Домінація інформації уподібнюється войовничому матеріалізму, тільки в новій, більш вишуканій формі. Надмір зовнішніх впливів, котрі кількісно розсіюють свідомість та увагу сучасної людини, нівелюють внутрішнє єство — фактично позбавляють внутрішнього світу, розмиваючи межі із зовнішнім, роблячи переживання дійсності все більш поверховим та множинним. Фактично в інформаційну добу людина позбавлена мовчання і тиші, а тому і себе самої. Про еволюцію думки на тлі цього говорити проблематично, так як саме думання деформується та переходить у фазу механічного споживання даних — і такого ж запрограмованого оперування ними в заданих рамках.

Але ж прийняття цього масиву інформації відбувається за первинної згоди самої людини (чи то від звичайного інтересу, потреби чи навіть від протилежного). Тож як вихід з цього стану є добровільна відмова від… перенасичення інформацією, бездумного споживання і перегляду, погоні за постійними потребами, проблемами, суспільства. Ця «відмова від» є шляхом подолання проблеми самоусвідомлення.
Але далі стає інше питання: кому це потрібно коли в матеріальному світі легше піддатися спокусі ніж боротися з нею? Не кожен хоче\може усвідомлювати можливість власного вибору, вибираючи те, що попало.
В інформаційну добу, думаю, людина «завалена» зайвою перенасиченістю інформації та інйормаційних потоків, але на одинці може бути кожен, відключившись від…
Дивно, чомусь інформатизація пов'язалася з комп'ютеризацією, але коли зникає електроенергія відбувається повернення до суворої реальності. І коли це відключення триває достатньо довго, воно може стати виліковним від інформаційного шуму.

Згода людина відносна — відкриваючи популярну паперову газету або веб-сайт, вмикачи радіо або телевізор, читач/слухач/глядач отримує додатковий масив реклами, анонсів, непотрібних фактів та провокуючих ілюстрацій чи заголовків. На вулиці і в транспорті насилля інформацією продовжується. Відмова «від» таким чином не завжди є опцією конкретної людини — не кажучи про те, така відмова рівнозначна вимиканню із ланцюга суспільних відносин, тобто асоціалізацією з усіма негативними наслідками. Однак пересічний індивід тікає від самотності, оскільки через власну порожнечу витримати її — і наповнити — він не здатен.

Згідний на рахунок самотності, люди від неї тікаю хто як, один постійно з телефоном, інший з комп'ютером, а третій беззмістовно спілкуючись з іншими. Для кожного свій шлях.
А щодо засилля інформацією і намаганням відмовитися від її сприйняття є історія з життя. За звичай у київському метро інформації вистачає по самі вуха, буває навіть більше, аж занадто. Але цього місяця побувавши на новій лінії метро яка відкрилася до бібліотеки Вернадського, чесно кажучи, я відчув культурний шок. По-перше, це новий потяг; по-друге, в нових вагонах не було реклами!!! Це було настільки дивно, що відчувався певний дискомфорт. Тобто вже вироблена звичка не звертати увагу на рекламу і намагання відключитися від неї замінилося її пошуком, а через декілька хвилин задоволенням, що її немає…

Можливо, не варто турбоватися про тих хто лише сприймає інформацію, не аналізуюючи її?

Вони собі проживуть щасливо, в щирих емоціях, дарма що створених штучно…

За деякими філософсько-політичними теоріями про більшість ніколи не варто турбуватись, залишаючи її в ілюзії щастя, дарованого Великим Инквизитором. Схоже запитання можна систематично ставити всім пророкам, справжнім чи вигаданим. Здається, тільки Заратустра в уяві Фрідріха Ніцше остаточно позбувся турботи про інших.

завжди можна поставити на інформацію певні «фільтри». Вибирати, що читати, що слухати… Але потік інформації затягу… І тоді замість того, щоб творити, ми починаємо споживати.

Ключова проблема в обсягах інформації: формування фільтрів для неї, відповідно, також стає «процесом у собі». Перманентний відбір, сортування даних таким чином також не дозволяють адекватно сприймати їх, позбавляють часу на безпосереднє осмислення. «Відбиваючись» від інформації, користувач прямо або опосередковано втягується в діалог із нею.

До цього ще варто додати якість тієї інформації, вона не завжди є хорошою по відношенню до породження думок чи рефлексії. Але навіть встановивши фільтри не можливо повністю дізнатися якість інформаційного продукту для остаточного споживання\обдумування.

У суцільному потоці інформації свідома, мисляча людина повинна обирати, ЩО читати, дивитись і слухати. Тільки новачок може розгубитись в інтернеті)))

Натомість «професіонал» робить це професійно (себто губиться)

Ще Геракліт розмірковував на тему, що «многознання не є многомудрість», ще Роджер Бекон казав, що знання, не пропущені через власний досвід /тут-рефлексію/ нічого не варті, ще в 19 столітті висувалася думка, що освіта вчить, щоб нічого не знати…
Базове знання-мудрість — це знання Блага.
Усвідомлення того, що ти не маєш/не здатен створити Блага/бути в Благодаті/ настільки неприємне, що перекривається найрізноманітнішими способами. Один із них — безконечне поглинання/споживання… в тому числі інформації.

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте