Спробуй подовгу дивитись на плебеїв

Сьогодні блогові мережі українського та російського Інтернету заполонили повідомлення про інцидент, що трапився з Президентом України Віктором Януковичем: під час покладання квітів до Могили Невідомого солдата в Парку Слави в Києві через сильний вітер на нього впав меморіальний вінок. Подія дещо скандальна, особливо враховуючи попередні інциденти з яйцем в Івано-Франківську та дверима Верховної Ради — однак і не більше того. Видається цілком незрозумілим, чому ряд представників «вільної» преси так яро привертають увагу до того факту, що Адміністрація Президента попросила ці кадри не оприлюднювати.

З одного боку, очевидно, що мова йде, швидше за все, про більш вагомий тиск на засоби масової інформації — що закономірно сприймається як зазіхання на свободу слова, про згортання якої в Україні вже встигли заявити окремі журналісти. Проте в той же час мало звертають увагу на фактичну сторону — чому будь-які неприємні інциденти з Президентом чи іншими посадовими особами регулярно стають джерелом дешевих сенсацій? Незрозуміло, в яку даль завезе віз демократії, якщо остання зусиллями «емансипованих» громадян перетвориться на інструмент іронічного розхитування будь-якого авторитету. Перефразовуючи Фрідріха Ніцше: спробуй подовгу дивитись на плебеїв, і плебей почне визирати і з тебе.

4 коментарі

Юлия Григорьева
Зовсім не люблю говорити на політичні теми чи дотичні до них, але тут не втрималася.
Кожна країна або гордиться своїми представниками влади, або поважає, або хоча б робить вигляд, що поважає. А в нас все не як у людей! То ми ставимо когось на п'єдистал, то вже його скидаємо! Не поважаючи свій вмбір (який би він не був) ми не поважаємо самих себе. А потім ще дивуємося чому інші до нас так ставляться. І обвинувачуємо кого? Звісно в першу чергу представників влади. Бо то ж все вони, а не я!

Соромно, панове, соромно!
Костянтин Левін
Вибачте, але ж все не зовсім так.
Ми зі своїм президентом можемо (і мусимо!) робити все що нам заманеться — хоч хвалити, хоч лаяти, хоч висміювати, хоч скинути його. Але його не мають права чіпати офіційні особи інших держав. Інші до нас так ставляться, тому що бачать — можна скільки завгодно ображати наш вибір, ми все одно не дамо достойну відсіч (травля В. А. Ющенко з боку російських політиків у 2009 році аж ніяк не вплинула на кількість симпатиків Кремля).
Святослав Вишинський
Висміювати авторитет — якщо дорожать владою в її вищому розумінні — означає анульовувати принцип влади як такий. Персона, котра обіймає державну посаду високого рангу, знеособлюється, втілюючи сам принцип влади. Своє позитивне/негативне ставлення до конкретного посадовця або політика суспільство конструктивно та однозначно висловлює на виборах та референдумах, даючи оцінку на користь або проти ототожнення посади з певною персоною. Однак якщо критика зводиться до іронії, тоді розвінчується не тільки персона, але й сам авторитет, який вона втілює — розвінчується сам принцип влади, який скріплює суспільство.
Костянтин Левін
При демократії влада в її вищому розумінні — це влада народу, а не народних обранців. Ми ж не будемо переносити категорії середньовіччя до України ХХІ століття.
А іронія — дієвий інструмент політичної боротьби. Висміюєм нашого обранця, бо він того вартий (не виправдав сподівань, не виконав обіцянок, ми особисто занього не голосували тощо), і тим самим прискорюємо його політичний кінець.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте