Хто не рахується з реальністю

У суспільстві постмодерну віртуальне є більш реальним, аніж саме реальне. Якщо дійсність є такою, якою її сприймає окремо взята свідомість (хоча існування якоїсь іншої ще треба довести), тоді рейтинг кандидата є саме таким, яким індивід його рахує чи хоче рахувати. Виграє не той, хто рахується з реальністю, а той, хто вчить підраховувати віртуальність — задаючи власні правила і власні задачі. Як своєрідний політичний рецепт трансмутації свинцю в золото. І не тільки свинцю. Алхімія постмодерну чудесно оперує і не з такими субстанціями. (Чи ви гадаєте, що різаний папір у гаманці реальніший за абстракції державного боргу із 0 та 1?)

Зрештою, в постмодерні і суспільство вже не суспільство, а тільки споглядаючий натовп агори, що з нудьгуючим виразом на обличчях втомлено плескає акторам. «Ми вже наслухалися про канатоходця, тепер покажіть його!» У цьому магічному театрі короткочасна перемога суджена тільки тим, хто вміє її геніально грати, вчасно набридаючи публіці — адже ефектний програш є так само частиною спектаклю і на нього замовлено не один квиток. Одначе пильнуйте, щоб розвага вас не стомила, бо ж «насправді політика – це коли весело». Не забувайте посміхатись: «Господа, приступайте – раз – два – три!»