Продавати місто на сувеніри
Парадоксальна українська риса, яку давно відмітив Дмитро Корчинський: українець щиро не вірить у себе. А ще більше не вірить у сусіда. За чим жодне індивідуально-колективне починання не отримує належних оплесків, але отримує все інше — в колеса і не тільки. Для когось могло би бути дивним, що найбільше про Czernowitz і поезію Czernowitz можна почути де завгодно, окрім самих Czernowitz. Схоже, культурний міф міста потрібний тільки ностальгуючому закордонню, тоді як на залишках руїн не знаходиться і достатньої кількості шахраїв, що взялися б їх продавати на сувеніри. Серед пустелі буває приємно, коли хтось це таки робить.
3 коментарі