Переконатись у смерті поезії

Блоґ: Святослав Вишинський

Поетичний фестиваль «Meridian Czernowitz» пройшов ще більш еклектично, аніж у 2010 р., з усією наочністю демонструючи екстравагантні теорії постмодерністів. Робота менеджерів заслуговує відзнаки — для Чернівців це подія з великої літери, проте ніхто й не сумнівався, що підприємницьких талантів у місті не бракує. З талантами літературними пощастило менше — за надлишком наочності деталі опустимо. Нас вразили одиниці: вірш Мілени Фіндайз на відкритті і надто скромна подія у дворі будинку Пауля Целана, котра, втім, без тупих фестивальників пройшла — належним їй — чином. Нам просто сподобалось щось з інструментальної музики і заочно — вечір Ігоря Померанцева, на який ми не потрапили. Було шкода, що виставка кінетичних скульптур відбулась надто компактно — хоча її зв'язок з поезією ще більш віртуальний, аніж вечорів клубної музики. Ми також зрозуміли, що більшості «літераторів» не слід писати, а іншим «творцям» — краще утриматись від співу, інструментів та фото/відео-техніки. В цілому фестиваль виявився блискуче організованим тріумфом банальності. Їдкі критики змогли остаточно переконатись у смерті поезії (краще б у смерті авторів).

19 коментарів

Таки аж так категорично? Невже не було більше жодного вірша, вартого уваги? Я не чула виконавців. Але мені видається, що, принаймні, поезія Ірини Скрипник та Остапа Ножака досить вартісна.

Не мав нагоди чути все, в т.ч. був відсутній на читаннях молодих поетів — не виключаю, що щось допустиме могло мати місце, проте до значення слова «вразити» сучасна українська поезія не підіймається. Минулорічний фестиваль це продемонстрував не менш яскраво. Відверто розчаровують банальності не стільки молодих поетів, скільки т.зв. «авторитетів» на зразок Юрія Андруховича, Сергія Жадана та ін., котрі з пафосом і без опускають літературу все нижче і нижче. Якщо цих людей регулярно і всюди запрошують у якості хедлайнерів — цього року вже і в якості «співаків» також — тоді поезії справді прийшов кінець. І не тільки українській — закордонні автори привозять у Чернівці не менше відвертого сміття. Можливо, в нас усіх надто різне уявлення про поезію — проте здається, що справжня поезія скоро стане феноменом підпілля чи паралельного світу. Мислячі люди констатують факти у приватних бесідах, проте мовчать на публіку — і смиренно плескають у долоні на презентаціях. (Подвійна культура на зразок статті «Нечернівецький меридіан», опублікованій у газеті «Буковина» від 13 вересня 2011 р. — під псевдонімом).

Андрухович і Жадан — далеко не для всіх авторитети, і сказане ними не є загальносимптоматичним. А щодо поезії, то, думаю, Святославе, не так добре Ви в ній орієнтуєтеся.

У поезії, як і в кінематографі, орієнтуюсь надто добре — і саме тому мало що вважаю приналежним до цих визначень. Утім, це справа класифікації та міри, які в кожного неуникно особливі — що, однак, не означає апологію суб'єктивності.

Святославе, я про персоналії, а не про критерії. Є Микола Рачук, є Світлана Кирилюк,є поезія Аніфатія Свиридюка (покійного, на жаль; але ж він наш сучасник). За потреби список можна продовжити. А це все творці «високої» поезії.

І, зрештою, не можна робити висновки про смерть поезії, грунтуючись на творчості лише представлених на фестивалі поетів.

Фестиваль сподобався, бо вибрав лише один захід ( Морісон-шоу ) від якого отримав масу позитивних емоцій.

Мета кожного подібного дійства — відкривати зірки, створювати нові міфи… Але, на мою думку, Меридіан ЗАКРИВАЄ міфи про хедлайнерів (якщо вони ще у когось були), про Черновіц… А головне — прискорює процес смерті «поетичного», як такого. Вірші і поезія займають своє місце — поруч з своїми носіями та поц_іновучами — на маргінезі історії.

І взагалі — на який ххх «останнім людям» поезія? Поезія — це розкіш, на яку ідуть тільки «мільярдери духу»… :)

Маргінес — далеко не найгірше «місце», якщо маргінали в ньому на голову вищі за стабільність. Проте з кожним роком розпізнавати внутрішнє за масками зовнішнього стає все складніше — справжні багатства приховуються. Їх знаходять випадково.

Маргінес — святе місце, притулок убогих і відторгнутих суспільством людей. Він живе по своїм законам, байдужим до пафосу «бездумної більшості».
Поет — це статусна категорія, чергова цяцька та забава непересічних (проте пересічних) людей, яка «творить» для інших — тієї самої більшості.

Щодо Меридіану. То він нагадав асоціацію з некрофілією. Коли цілком талановиті, непересічні (проте пересічні :) ) люди, замість творення свого власного міфу, намагаються отримати «жорстке задоволення» від нещадної експлуатації вже мертвих наративних інститутів і персон…

Загалом, повторюсь, фестиваль сподобався…

Для більшості пишуться «вірші». Поезія — це щось принципово відмінне від «віршів» та автономне від будь-якої публіки.

ОК, за вірші ( які зовсім не вірші, а «вірші» ) перепрошую. Але повертаючись до допису про + смерть поезії +, хочется побажати їй скорішого конання,… бо після смерті її чекає щось інше,… щось, що "Їдкі критики" бажають побачити ( відчути? ).

Іще одне. Я не знавець, але автономність поезії ( візьмемо ширше — текста ) від публіки, це що? Постмодерн? Чергова характеристика уявного світу, де є аристократи, що розуміють і інших, які нерозуміють?… Мені незрозуміло.

Я, прогнозую, за наслідком діяльності, подібній Меридіану, появу нового Володимира Володимировича, який «сбросит (… патріархів ) с корабля современности» та підвяже «автономну поезію» до якогось нового міфу, чим дасть їй можливість на нове життя.

Невже після смерті існує загробне життя — поезії? Автономність поезії — це те, що краса та істина є такими незалежно від думки мас, тому велич не потребує оцінок знизу. Це не постмодернізм — швидше, протилежна йому установка, позаяк постмодернізм ідею абсолютної істини чи абсолютної краси принципово відкидає, віддаючи її на відкуп безкінечним суб'єктиновстям. Але в цілому видається, що мистецтво деградує до повного свого завершення — про це неодноразово говорилось від того часу, як дехто заявив, що критеріїв мистецтва не існує, а тому будь-яка мазня чи послідовність звуків можуть ефективно продаватись. Віктору Пінчуку це відомо як нікому.

Так поезія мертва чи ні? Може вона стала настільки автономною, що навіть "Їдкі критики" вже не відчувають її існування?

Коли буття приховує себе, його голос здатні розчути тільки одиниці — у своєму власному голосі. Всяка смерть є тільки смертю для когось.

«Літератори (обох статей) сліпі як батьки: вони не відрізняють своїх викиднів від своїх вдалих нащадків». (Станіслав Єжи Лец)

Перефразовуючи Міхаеля Августіна: "… Шкода цієї поезії".

P.S. Досі мучить думка — як би в толерантному чернівецькому суспільстві реагували на парафраз Ігоря Померанцева: "євреї з людським обличчям"? Німці з пасивною позою давно змирились.

ну зате добре відспівали покійну…

P.S. Слів дворічної давнини назад не забираю.

Святослав, поэзия не умерла, просто менеджмент фестиваля из года в года настолько аморфен, что я, например, в этом году вообще не ходил ни на одно мероприятие. Привезти в Черновцы хз кого, лишь бы они писали стихи на иностранном языке — много ума не надо, да и самим таким поэтам прокатится на шарик в наш город, попить винила и погрется в лучах фестивальной славы не зазорно.

И еще одно. Одна черновицкая журналистка на фейсбуке возмущалась «быдлом», которое хохотало, когда слышала стихи с ненормативной лексикой, но кажется, что намного страшнее (и смешнее) «быдла» такие вот ценители «высокого исскуства», три дня подряд с одухотворенными лицами всматривающиеся и вслушивающиеся в пустоту.

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте