Зірки лібералізму - на беззоряний стяг анархії

Склалось враження, що деякі гості передвеликоднього випуску програми «Толока» на телеканалі «Буковина», що був присвячений темі духовно-морального виховання молоді, відверто втратили понятійні орієнтири, ув'язавшись у дискусію, в якій головні слова розмови — «мораль» і «духовність» — фактично не несли жодного конкретного наповнення. Результат панування секулярного світогляду дається взнаки хоча би в тому, що духовність тепер намагаються розглядати в ключі позарелігійного, як щось абстрактно-автономне, на зразок практичної доцільності колективного співжиття. І те, що саме поняття «дух», «spiritus» є метафізичним і має сакральне походження, вочевидь, можна ігнорувати, перетворивши «духовність» на ліберальну забавку.

Якщо йде мова про необхідність духовно-морального виховання молоді, тоді потрібно чітко визначитись із поняттями та послідовно розставити їх на належні місця. Оскільки духовне стосується площини ідеального, абсолютного, утверджуючи свою точку опори в трансцендентній ідеї Бога, тоді відношення духовності і моралі є чистою субординацією, позаяк мораль нормує сферу обумовленого імманентного буття.

Зрозуміло, що в апологетів чистої десакралізованої моралі вся аргументація на користь останньої зводиться мало не до суспільного договору, оскільки з відмовою від духовного вектору будь-яка мораль стає автономною, а тому відносною — та умовною. Це і не дивно, так як жоден договір, а особливий соціальний, не мислимий без умов (sic) — які, втім, не абсолютні та можуть змінюватись залежно від практичних потреб і розрахунку. Буржуазна мораль, таким чином, виступає банальним інструментом контролю над масами, але аж ніяк не кінцевою метою чи цінністю-самою-по-собі (поза поширеною демагогією на цей рахунок).

Зрештою, сама ідея соціального договору є нічим іншим, як суспільно-політичним корелятом фізичної теорії відносності. Тож з такими тезами абсурд, до якого привів західне суспільство декларований від часів Великої Французької революції лібералізм, скоро стане буденністю й української «евроінтеграції». Адже які іще наслідки може мати ідеологія, котра утверджує точку відліку в «демократичній» сумі чистих суб'єктивностей громадян? Тому як би з такими презентами від Пандори багатозіркові прапори лібералізму не змінились беззоряним стягом анархії. А ви думали, вас спокушають порядком?

1 коментар

Олена Семеняка
Дійсно, сьогодні мало що має конкретне наповнення, в тому числі «моральність» та «духовність». Добре, якщо ті, хто вживають ці поняття, усвідомлюють, звідки ростуть ноги такого уявлення про мораль («англосаксонська» модель автономної моралі). Це пов’язано з такою наболілою темою, піднятою Святославом в пості ««Освіта» є сапою на пост-індустріальній плантації», як гіперпродукція комунікації як самоцілі в сучасному «відкритому суспільстві», яке відповідає описаному американцем Гаррі Франкфортом феномену «булшітизації суспільства» («On Bullshit»), що означає наполегливе прагнення кожного члена громадянського суспільства висловити свою думку («Я так думаю») за фактичної відсутності такої. Дійсно, звідки їй братися за нинішніх освітніх тенденцій. «Булшіт стає неминучим, як тільки обставини вимагають від когось говорити без знання того, про що він говорить.… [Це] виникає внаслідок широко розповсюдженого переконання, що на громадянині при демократії лежить відповідальність мати думки стосовно чого завгодно, або принаймні всього, що має відношення до управління справами в його країні» (пер. В.Менжуліна).
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте