Мовою не брешуть

Законопроект «Про засади державної мовної політики» успішно перевиконує покладену на нього функцію — не лише відволікає суспільство від чергового «дерибану» під шумок патріотичних речівок, але й розколює суспільство за принципом «друг-ворог», починаючи з конкретного сусіда чи колеги по роботі. Ще пригадуєте почуття, з якими жителі Західної України споглядали з телеекранів жовто-блакитне море в Донецьку під час футбольних матчів — і з яким здивуванням відкривали для себе той факт, що патріотизм необов'язково корелює із мовою щоденного спілкування. Досвід Ірландії, на який націоналісти часто посилаються, проводячи історичні паралелі, схоже, таки не вчить нічому. І хоча почуття українців, на чиї громадянські права наступають, цілком можна зрозуміти, більшість із них досі не усвідомлюють маніпулятивного характеру гри: проблема не в тому, який закон учергове приймається — в цій державі вони й без того ніколи не виконуються — справжні проблеми, як завжди, в реальному стані речей.

Новий символічний розкол зіграє на руку як партії влади, так і опозиції для мобілізації електорату перед виборами, адже мислення перед урнами глушитимуть поверхові емоції — як із табору «мовників», так і з «лагєря» «язичників», а це всього лиш значить, що ми вкотре будемо нерозбірливі. У разі ж дострокових виборів емоції, за правильної політики «пряника і нагайки», просто не встигнуть улягтись після чергового «холодного душу» соціальних «реформ» і нахабного розподілу національного майна. Єдина позитивна сторона справи, що полягає в реальній можливості нагнітання революційної ситуації через контрольовану ескалацію політичної кризи, нівелюється надто небезпечним і хибним розрізненням «своїх» і «чужих», котре дедалі чіткіше нав'язується українському народу. Адже, схоже, на гребені символічних конфліктів більшість українців втрачає єдино правильний фокус зору, в якому «чужі» визначаються не мовою, якою вони брешуть, а самим фактом брехні.

7 коментарів

Святослав Вишинський
До питання «мовної політики» мережі «ВКурсі»: автори ведуть персональні блоги будь-якою прийнятною їм европейською мовою. Обмежувати право користувачів вести власні дописи російською мовою тощо адміністрація «ВКурсі» не планує. Немає нічого конструктивного в протиставленні однієї тоталітарності іншій.
Андрій Круглашов
підписуюсь під кожним словом.
Святослав Вишинський
Про національні та ін. стереотипи в Інтернеті (коментар «5 каналу»):

Роман Жахів
Святославе, я не висував жодних вимог — це ваш проєкт. Зазвичай, диференціюю коло свого спілкування, так і в цьому випадку. Тому й ставлю крапку над "і".
Святослав Вишинський
Згідно такої логіки потрібно відмовитись від користування російською соціальною мережею «В Контакте», 2/3 користувачів якої — жителі Москви і Санкт-Петербургу, і котра дозволяє східним українцям вести свої сторінки російською мовою. Аналогічно «Facebook», чий український сектор також наполовину російськомовний — а це вже не один «гектар». Не читати новини УНІАН, адже частина з них подається російською, а також «Української правди», на якій з'являються російськомовні тексти. Забути про сайти, де взагалі можна перемикати інтерфейс на російську версію. Далі — не відвідувати кав'ярень, де хоч іноді лунає російська музика або де відвідувачі російською розмовляють між собою. Відмовитись від спілкування з російськомовними в побуті і не читати російською книги, навіть переклади. Процес може бути безкінечним. Це крок до сепарації, а в політичному сенсі — реальний крок до сепаратизму, навіть якщо теоретично він визнається неприйнятним.
Андрій Круглашов
Через сегрегацію до маргіналізації. Що ж, у кожного свій шлях.
Роман Жахів
Андрію, Ви таки примусили мене посміхнутись. Вважаєте, що поза російськомовним світом не існує цивілізації? Слава Богу, є й інші культурні світи. Про яку марґиналізацію мова?
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте