Спектакль за будь-якої нагоди
Тезово по ситуації зі свободою слова в Інтернеті: рано чи пізно держава визнає всі мережеві ресурси засобами масової інформації — в т.ч. блоги (урядовий законопроект № 6603, etc.). За яким принципом їх класифікуватимуть — другорядно. Хаос неуникний, але владі це на руку. Наші контр-ходи: 1) реєструємо імена (адреси) сайтів у міжнародних доменних зонах (все, що завгодно, крім .ua та її похідних) і через закордонні компанії-реєстратори — убезпечуємось від можливості втратити домени; 2) розміщуємо бази даних на закордонних серверах (в Европі, США і т.д.) — убезпечуємось від арештів фізичних носіїв; 3) на цій підставі відмовляємось від реєстрації як засоби масової інформації — і таким чином цілковито виходимо з поля компетенції українського законодавства і сфери дії виконавчої влади.
У таких умовах навіть публікуючись під паспортними іменами, немає практично жодних інструментів довести дійсне авторство — відповідність імені в оприлюдненому тексті до конкретної фізичної особи. В разі небажання наражатись на зайві проблеми — вдаємось до творчих псевдонімів. Єдине, що в цій ситуації «Укртелеком» і локальні мережі під тиском владних структур можуть легально чинити — за рішенням судів закривати доступ до конкретних веб-адрес на території України (банити домени або IP). Проблем з останніми буде багато: під «роздачу» потраплятимуть випадкові сайти на спільних IP-адресах, тому систематичного ходу ця практика не отримає, тоді як доменні імена все рівно залишаться доступними через проксі-з'єднання (система «Vidalia», веб-браузер «Tor» і т.п.).
Нарешті, під будь-якими приводами «хороших» і «поганих» можуть почати саджати, але анонімні горизонтальні мережі це не ліквідує — ефект буде зворотнім і повернеться бумерангом. Сторінки МВС, СБУ, Верховної Ради і Президента України під DDoS-атаками рядових користувачів одного разу вже «лягали» — повторення спектаклю можливе за будь-якої нагоди.
У таких умовах навіть публікуючись під паспортними іменами, немає практично жодних інструментів довести дійсне авторство — відповідність імені в оприлюдненому тексті до конкретної фізичної особи. В разі небажання наражатись на зайві проблеми — вдаємось до творчих псевдонімів. Єдине, що в цій ситуації «Укртелеком» і локальні мережі під тиском владних структур можуть легально чинити — за рішенням судів закривати доступ до конкретних веб-адрес на території України (банити домени або IP). Проблем з останніми буде багато: під «роздачу» потраплятимуть випадкові сайти на спільних IP-адресах, тому систематичного ходу ця практика не отримає, тоді як доменні імена все рівно залишаться доступними через проксі-з'єднання (система «Vidalia», веб-браузер «Tor» і т.п.).
Нарешті, під будь-якими приводами «хороших» і «поганих» можуть почати саджати, але анонімні горизонтальні мережі це не ліквідує — ефект буде зворотнім і повернеться бумерангом. Сторінки МВС, СБУ, Верховної Ради і Президента України під DDoS-атаками рядових користувачів одного разу вже «лягали» — повторення спектаклю можливе за будь-якої нагоди.
2 коментарі