Країна без людей

Днями спостерігав картину на київському вокзалі: наївні англомовні туристи вирішили їхати зі столиці до Чернівців разом з велосипедами, як це часто практикується в Европі. Натомість «ввічливі» провідники змусили їх відкручувати колеса і здійснювати посадку «в розібраному вигляді» — посилаючись на якусь ідіотську інструкцію. Яким було розчарування цієї пари, коли після тривалого розгвинчування заліза їм за 10 хв. до відправлення заявили про необхідність «упаковки» рам і колес — вочевидь, через визначне «чистоплюйство» «Укрзалізниці». Якби оточуючі зі скандалом не пішли до начальника потягу, то европейці так би й залишились на пероні — тільки після «хождєнія до баріна» посадку «вишньою милістю» дозволили.

Провідниця 12 вагону потягу 117 Київ-Чернівці була настільки недовірлива, що сама, власним ходом, повторно бігала до головного по потягу перевіряти його слова, посилаючись на те, що туристи, певно, «збрехали». Логічного українського завершення ситуація набула, коли біля входу в брудний вагон, невідома жінка з виглядом «напарниці» провідника (у «шльопанцях» і «совковому» халаті) почала тихо обурюватись, що «ето ж неправильно» — не наважуючись, однак, суперечити волі «начальніка». Судячи з усього, «правильно», на її думку, перевіряти у своїх «шльопанцях» і без посвідчення квитки в пасажирів, а потім спрямовувати їх до вагону, тамбури й туалети в якому брудніші за шини европейських велосипедів.

P.S. А потім прийшли демобілізовані солдати. Браві «швейки» голосно несли відбірним матом, фотографувались «на пам'ять», обплювали половину перону і, стоячи за один (не за два) метри до урни, кидали недопалки під ноги перехожим. Те, що вони взагалі курили на пероні центрального столичного вокзалу на очах у провідників — ніякої реакції в останніх не викликало. Це ж, зрештою, не якісь велосипеди. Це «країна для людей».