Найпомітнішою подією другого дня фестивалю «Meridian Czernowitz» став театральний перформенс «Пісок із урн», поставлений у напівзруйнованій залі кінотеатру «Україна» по вул. Кобилянської. Зала аплодувала стоячи, однак персональні враження двоякі. Основою для сюжету послужила біографія Пауля Целана, ексцентрично викладена на тлі теми тоталітаризму і комплексу колективної вини перед «повергнутым в пыль хаосом иудейским». Розбираючи власне постановку, залишилось незрозумілим, чого у виставі більше — історизму чи істеризму? В сучасному театрі неприродня жестикуляція, крики і біганина, вочевидь, назавжди потіснили безпосередню акторську майстерність. Проте варто погодитись із думкою Максима Дупешка: в чернівецькому театрі таких вистав немає — та віддати належне режисеру Олегу Мельничуку, в оригінальності якому ніяк не відмовиш.
Винно-поетичний вечір Ігоря Померанцева в тому ж кінотеатрі «Україна» для консервативного ума видався не настільки емоційним, проте значно резоннішим. Теми вина, часу, любові і смерті викликали теплі середземноморські сентенції. Окремо варто відзначити виступ єврейського оркестру на літній терасі ресторану «Карінтія», музика якого, однак, більше засоціювалась із Балканами (окрема подяка Еміру Кустуріці). Ну і Олександр Бойченко. Бойченко як завжди.
Не можу не відмітити вдалість такого театрального перформенсу як «Пісок із урн», я вважаю успіхом відданість і професійність, прихований сенс деталей, абстрактних в тому числі, розкриває творчість як явище під іншим кутом. Хотілося б і надалі бачити такі вдалі перформенси.Бойченко як завжди:)
Дякую за посилання на мою думку, Святославе. Такого в нашому театрі не було і, на жаль, відчуваю не скоро буде. Хоча актори довели що вони ВМІЮТЬ, МОЖУТЬ, і ХОЧУТЬ!!! Їм величезний респект! Я завжди відчував, що акторський склад нашого театру може багато, от тільки не використовують їх сповна. Степану Мельничуку просто хочеться потиснути руку. Дуже міцно потиснути, незважаючи навіть на те, що я лише посередині вистави зрозумів, що це п"єса про Целана, адже, ідучи на виставу не поцікавився про що, лише довірився «Меридіану», заходи якого були на високому рівні.
Ще я після вчорашньої вистави подумав, що аж тепер можна сказати, що Чернівці культурно почали відроджуватись! Відеопоезії Горського та Венгринюк, літвівторки, «Обнова-фест» (і те, що я розкритикував трішки в своєму блозі цьогорічний фест, то лише з точки зору конструктиву, та все ж я їх люблю і поважаю, за те, що вони роблять своє культурне діло), минулорічна «Червона Рута», а тепер ще й «Меридіан» і ТАКА вистава!!!
Коротше, дякую Мельничуку, акторам, «Меридіану» та Святославу, що мене процитував… :)
P.S. До речі, Святе, я абсолютно не помітив Бреговічо-Кустуріцівських мотивів у музиці. Мені здається, що музика була просто єврейською, і знайти асоціації можна було однаково як із балканами так і білоруськими народними піснями, наприклад. Може, нас хтось третій розсудить, хто сидів 4.09 ввечері під «Карінтією»…
Ці мотиви, безперечно, старіші за Еміра Кустуріцу, як і за єврейську музику. Але для теперішнього покоління вони вже приречені асоціюватись із Балканами. Як певний культурний шаблон.
Мені особисто перфоменс «Пісок із урн» сподобався. Єдине мені він здався занадто перевантаженим подіями і символами. На якомусь етапі я просто перестав розуміти про що йдеться.
Стосовно ж музики від єврейського оркестру — я там точно бачив Балкани. Можна сказати, що саме Еміра Кустуріцу почув, але це буде неправильно. Просто у нас ця балканська музика ассоціюється з ним. Але там я знайшов і єврейськи мотиви, під які дуже люблю танцювати, що я тим вечером і робив.
Маю дуже багато думок з цього приводу. Тобто з приводу театральної постановки. Але попередньо ми багато говорили про це з Владіміром Свєтловим з Латвії, Якубом Фальковським з Польщі та Владіміром Палібрком з Сербії, які приїхали до Чернівців спеціально на відеопоетичну сцену Фестивалю. Тому писати ще й тут усе це… якось не маю сили))) Але в цілому ці думки перетинаються з думками Святослава. Я б сказав, що навіть дуже переплітаються! ;-)
А стосовно коменту Максима, то тут теж якась містичність присутня в плані переплетінь усіляких))) Кавалок цієї музики ми слухали з Дзіною Паулаваю — саме білорускою, яка щоправда нині мешкає у Литві. То вона якраз і шукала у тій музиці єврейство, але знаходила лише балканізацію! ))) Отака от смішна вийшла історія співпадінь!
Думки все ж таки літають над головами, яко мухи)))
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі. Увійти
або
Зареєструватися.
Увійти за допомогою профілю:
Facebook
або
Вконтакте
5 коментарів
Ще я після вчорашньої вистави подумав, що аж тепер можна сказати, що Чернівці культурно почали відроджуватись! Відеопоезії Горського та Венгринюк, літвівторки, «Обнова-фест» (і те, що я розкритикував трішки в своєму блозі цьогорічний фест, то лише з точки зору конструктиву, та все ж я їх люблю і поважаю, за те, що вони роблять своє культурне діло), минулорічна «Червона Рута», а тепер ще й «Меридіан» і ТАКА вистава!!!
Коротше, дякую Мельничуку, акторам, «Меридіану» та Святославу, що мене процитував… :)
P.S. До речі, Святе, я абсолютно не помітив Бреговічо-Кустуріцівських мотивів у музиці. Мені здається, що музика була просто єврейською, і знайти асоціації можна було однаково як із балканами так і білоруськими народними піснями, наприклад. Може, нас хтось третій розсудить, хто сидів 4.09 ввечері під «Карінтією»…
Стосовно ж музики від єврейського оркестру — я там точно бачив Балкани. Можна сказати, що саме Еміра Кустуріцу почув, але це буде неправильно. Просто у нас ця балканська музика ассоціюється з ним. Але там я знайшов і єврейськи мотиви, під які дуже люблю танцювати, що я тим вечером і робив.
А стосовно коменту Максима, то тут теж якась містичність присутня в плані переплетінь усіляких))) Кавалок цієї музики ми слухали з Дзіною Паулаваю — саме білорускою, яка щоправда нині мешкає у Литві. То вона якраз і шукала у тій музиці єврейство, але знаходила лише балканізацію! ))) Отака от смішна вийшла історія співпадінь!
Думки все ж таки літають над головами, яко мухи)))