Бойченко як завжди

Найпомітнішою подією другого дня фестивалю «Meridian Czernowitz» став театральний перформенс «Пісок із урн», поставлений у напівзруйнованій залі кінотеатру «Україна» по вул. Кобилянської. Зала аплодувала стоячи, однак персональні враження двоякі. Основою для сюжету послужила біографія Пауля Целана, ексцентрично викладена на тлі теми тоталітаризму і комплексу колективної вини перед «повергнутым в пыль хаосом иудейским». Розбираючи власне постановку, залишилось незрозумілим, чого у виставі більше — історизму чи істеризму? В сучасному театрі неприродня жестикуляція, крики і біганина, вочевидь, назавжди потіснили безпосередню акторську майстерність. Проте варто погодитись із думкою Максима Дупешка: в чернівецькому театрі таких вистав немає — та віддати належне режисеру Олегу Мельничуку, в оригінальності якому ніяк не відмовиш.

Винно-поетичний вечір Ігоря Померанцева в тому ж кінотеатрі «Україна» для консервативного ума видався не настільки емоційним, проте значно резоннішим. Теми вина, часу, любові і смерті викликали теплі середземноморські сентенції. Окремо варто відзначити виступ єврейського оркестру на літній терасі ресторану «Карінтія», музика якого, однак, більше засоціювалась із Балканами (окрема подяка Еміру Кустуріці). Ну і Олександр Бойченко. Бойченко як завжди.

5 коментарів

Крістіна Кельті
Не можу не відмітити вдалість такого театрального перформенсу як «Пісок із урн», я вважаю успіхом відданість і професійність, прихований сенс деталей, абстрактних в тому числі, розкриває творчість як явище під іншим кутом. Хотілося б і надалі бачити такі вдалі перформенси.Бойченко як завжди:)
Максим Дупешко
Дякую за посилання на мою думку, Святославе. Такого в нашому театрі не було і, на жаль, відчуваю не скоро буде. Хоча актори довели що вони ВМІЮТЬ, МОЖУТЬ, і ХОЧУТЬ!!! Їм величезний респект! Я завжди відчував, що акторський склад нашого театру може багато, от тільки не використовують їх сповна. Степану Мельничуку просто хочеться потиснути руку. Дуже міцно потиснути, незважаючи навіть на те, що я лише посередині вистави зрозумів, що це п"єса про Целана, адже, ідучи на виставу не поцікавився про що, лише довірився «Меридіану», заходи якого були на високому рівні.
Ще я після вчорашньої вистави подумав, що аж тепер можна сказати, що Чернівці культурно почали відроджуватись! Відеопоезії Горського та Венгринюк, літвівторки, «Обнова-фест» (і те, що я розкритикував трішки в своєму блозі цьогорічний фест, то лише з точки зору конструктиву, та все ж я їх люблю і поважаю, за те, що вони роблять своє культурне діло), минулорічна «Червона Рута», а тепер ще й «Меридіан» і ТАКА вистава!!!
Коротше, дякую Мельничуку, акторам, «Меридіану» та Святославу, що мене процитував… :)
P.S. До речі, Святе, я абсолютно не помітив Бреговічо-Кустуріцівських мотивів у музиці. Мені здається, що музика була просто єврейською, і знайти асоціації можна було однаково як із балканами так і білоруськими народними піснями, наприклад. Може, нас хтось третій розсудить, хто сидів 4.09 ввечері під «Карінтією»…
Святослав Вишинський
Ці мотиви, безперечно, старіші за Еміра Кустуріцу, як і за єврейську музику. Але для теперішнього покоління вони вже приречені асоціюватись із Балканами. Як певний культурний шаблон.
Володимир Карагяур
Мені особисто перфоменс «Пісок із урн» сподобався. Єдине мені він здався занадто перевантаженим подіями і символами. На якомусь етапі я просто перестав розуміти про що йдеться.
Стосовно ж музики від єврейського оркестру — я там точно бачив Балкани. Можна сказати, що саме Еміра Кустуріцу почув, але це буде неправильно. Просто у нас ця балканська музика ассоціюється з ним. Але там я знайшов і єврейськи мотиви, під які дуже люблю танцювати, що я тим вечером і робив.
Сашко Горський
Маю дуже багато думок з цього приводу. Тобто з приводу театральної постановки. Але попередньо ми багато говорили про це з Владіміром Свєтловим з Латвії, Якубом Фальковським з Польщі та Владіміром Палібрком з Сербії, які приїхали до Чернівців спеціально на відеопоетичну сцену Фестивалю. Тому писати ще й тут усе це… якось не маю сили))) Але в цілому ці думки перетинаються з думками Святослава. Я б сказав, що навіть дуже переплітаються! ;-)
А стосовно коменту Максима, то тут теж якась містичність присутня в плані переплетінь усіляких))) Кавалок цієї музики ми слухали з Дзіною Паулаваю — саме білорускою, яка щоправда нині мешкає у Литві. То вона якраз і шукала у тій музиці єврейство, але знаходила лише балканізацію! ))) Отака от смішна вийшла історія співпадінь!
Думки все ж таки літають над головами, яко мухи)))
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте