Некролог інформаційній агенції
У Чернівцях активно працюють на розкол опозиційних сил. Свідомо — або не розуміючи власних дій. Ніколи не думав, що колись перший опозиційний ресурс Буковини перетвориться на дошку політичної пропаганди, далекої від елементарних норм журналістики. За всім цим можна було би спостерігати зі сторони, просто склавши некролог відомій інформаційній агенції, з якою мав честь співпрацювати раніше — якби не ряд суперечностей. Вважаю правом журналістів висловлювати суб'єктивну думку і критикувати політичні сили та політичні фігури, котрі їм особисто недовподоби. Але бути в цьому послідовними.
Якщо ВО «Свобода» та її лідери, на думку редакції видання, настільки негативні персонажі — незрозуміло, чому в кожній публікації зі згадкою імені Назара Горука місцевого політика звинувачують мало не в розколі опозиції загальноукраїнського масштабу. Адже всі інші новини про українську націоналістичну силу, оприлюднені на шпальтах агенції, є виключно її безапеляційною критикою — найчастіше спекулятивного характеру і не підтвердженою жодними фактами, окрім посилань на одіозних політиків, серед яких поважними джерелами для чернівецького опозиційного сайту стали депутати Партії регіонів і навіть лідер комуністів Петро Симоненко.
Складається стійке враження, що маємо справу з політичним замовленням — або особистою вибірковістю редакції. Проте в частоті публікацій на задану тему та різкій зміні їхньої тональності протягом кількох останніх місяців прослідковується тенденція штучного нагнітання, «світоглядове» пояснення якого в такий короткий термін виглядає смішним. Особливо смішним, коли уповаючі за долю Батьківщини на «головному опозиційному» сайті із завидною регулярністю рекламують кожен крок місцевої «тушки» Віталія Ткачука — аж до того, що і його вихід з фракції висвітлений мало не позитивно.
Не відаєте, що творите. Добре відаєте.
Якщо ВО «Свобода» та її лідери, на думку редакції видання, настільки негативні персонажі — незрозуміло, чому в кожній публікації зі згадкою імені Назара Горука місцевого політика звинувачують мало не в розколі опозиції загальноукраїнського масштабу. Адже всі інші новини про українську націоналістичну силу, оприлюднені на шпальтах агенції, є виключно її безапеляційною критикою — найчастіше спекулятивного характеру і не підтвердженою жодними фактами, окрім посилань на одіозних політиків, серед яких поважними джерелами для чернівецького опозиційного сайту стали депутати Партії регіонів і навіть лідер комуністів Петро Симоненко.
Складається стійке враження, що маємо справу з політичним замовленням — або особистою вибірковістю редакції. Проте в частоті публікацій на задану тему та різкій зміні їхньої тональності протягом кількох останніх місяців прослідковується тенденція штучного нагнітання, «світоглядове» пояснення якого в такий короткий термін виглядає смішним. Особливо смішним, коли уповаючі за долю Батьківщини на «головному опозиційному» сайті із завидною регулярністю рекламують кожен крок місцевої «тушки» Віталія Ткачука — аж до того, що і його вихід з фракції висвітлений мало не позитивно.
Не відаєте, що творите. Добре відаєте.
43 коментарі
Думаю скоро більшість таких стосунків «загнуться», через природну смерть однієї з сторін)
Але це твій вибір і ніхто тебе до нього силою не схиляв…
Хоча, особисто мені, шо Букньюз, шо Букінфо, шо сіті, шо Вкурсі — лише площадка, а на площадки нема шо обіжатись, вони є квінтесенцією їх власників…
до речі, з подивом дізнався, що дуже мало хто знає про твоє керівництво прес-службою Назара Горука — відповідно, сприймають як особу без особистого майнового/немайнового інтересу;
не фрумос
P.S. Гіпотетичні позапартійні журналісти, котрі публікують заангажовані новини за гіпотетичні суми — не кваліфікуються в якості осіб «без особистого майнового/немайнового інтересу»?
PS: То то я дивлюсь у Горука інформаційний шлвал, і грамотно, так поставлено, а тільки як сам щось починає коментувати, так і кізяк зразу… Тепер все стало на свої місця.
Думаю їм треба робити висновки. Або повернення до суті професії, або…
І казалось би — при чому тут Назар)))
розуміння деяких моментів журналістської роботи. А в цій роботі почасти як в анекдоті про Івана Сусаніна: відчепіться, ляхи, я просто збився з дороги… Іншими словами, переважна більшість того, що Ви вважаєте зумисними, високосвідомими діями, пояснюється заангажованістю і елементарною відсутністю професійних навичок у тих, хто працює над цим сайтом. То що ж це за сайт?
Першочергово — 10 останніх публікацій про ВО «Свобода» (варто відмітити, що всі тексти стосуються загальноукраїнських подій, тоді як агенція, що їх систематично передруковує — регіональна, відтак сама частота появи новин навіть без аналізу змісту говорить за себе):
1.
10.05.2013, 13:15
2.
08.05.2013, 20:00
3.
07.05.2013, 20:46
4.
07.05.2013, 20:43
5.
06.05.2013, 18:22
6.
04.05.2013, 14:12
7.
02.05.2013, 23:30
8.
02.05.2013, 23:28
9.
28.04.2013, 21:40
10.
24.04.2013, 21:53
Вибірка 10 останніх публікацій про колишнього «свободівця» Назара Горука (попри те, що редакція каменя на камені не залишає від «Свободи», в т.ч. послуговуючись цитатами чернівецького політика — при його окремих згадках висвітлює Назара Горука вже з ракурсу «об'єднаної опозиції», критикуючи за критику, яку в інших місцях журналісти видання відтворюють у рази більших масштабах):
1.
06.05.2013, 18:39
2.
30.04.2013, 13:40
3.
29.04.2013, 21:46
4.
28.04.2013, 21:42
5.
27.04.2013, 18:14
6.
26.04.2013, 20:57
7.
25.04.2013, 16:00
8.
24.04.2013, 14:26
9.
29.03.2013, 10:24
10.
14.03.2013, 15:51
1.
09.05.2013, 09:39
2.
04.05.2013, 11:55
3.
29.04.2013, 08:17
4.
25.04.2013, 16:31
5.
19.04.2013, 11:38
6.
03.04.2013, 11:57
7.
19.03.2013, 21:51
8.
18.03.2013, 16:19
9.
13.03.2013, 18:41
10.
08.03.2013, 09:53
З якою частотою і в якій якості висвітлюються інші політичні сили і діячі — тема окремої вибірки, на яку нерезонно витрачати час у силу її очевидності. Варто лишень відзначити, що і тут мають місце цікаві інформаційні «аномалії» (як то
Я за те би говорити прямо до кінця.
Йдеться про Сергія Зарайського, букінфо,
З наїздом на нього не я не згідний,
+ розділяти ролі прес-служби з будь-якими іншими — не сприймаю, прес-секретар завжди прес-секретар
Не те робиш — несеш збитки.
Хватит ли у него смелости сказать:" Да, я размещаю джинсу. Потому что у меня жена, двое детей, и всем кушать хоцца".
Или нам опять начнут лепить горбатого о мифических объективности, независимости, принципах редакционной политики, и безусловной информационной девственности...)))
Не хотів втручатися, це зайве витрачання часу. Але це мені хотілося б сказати.
Крім того, публікація «однакових» новин та інформацій це «криза жанру». А це набагато більший «гріх» для хорошого журналіста ніж публікація замовних інформацій…
Совість можна повісити в рамочку з рюшечками, якщо не підтримувати її постійним професійним вдосконаленням. Ну маніпулюйте, але робіть це грамотно, а не так топорно, як це робили в свій час Корчинський з Джангіровим чи Піховшиком.
Добірка публікацій дуже красномовна, це правда. Але якщо так міркувати, то музику можна замовляти по всій пресі.
Тут скоріше все навпаки. Джинса та будь-яка реклама — ознаки життя. Є надія, що видання читають, і що, окрім замовних матеріалів (які обізнана людина бачить здалеку), можна знайти і щось корисне. Якщо є джинса — є попит, а те що хтось відмовляється від неї, малоймовірно.
Маніпулювання свідомістю для пересічного журналіста надто складна місія.
Однак після цього не треба говорити про загальне падіння культурного рівня. Редакції згаданих (і не тільки) чернівецьких агенцій свого часу були на передовій захисту чернівецьких книгарень, фотографувались для «Букініста», виступали за збереження культури в окремо взятому місті. Проте культуру читання не можна щодня нищити на шпальтах масових видань, а вечорами публікувати змістовні дописи для обраних.
Те шо роблять Чорней і Воронцов є показовим. Вони хочуть тенденційності і незаангажованості одночасно. Тенденційність виникла через те, що журналісти роблять роботу політиків, які є (у більшості випадків) медіаопортуністами, що веде до конфлікту між площадками і конкретними людьми у медіасередовищі.
Наслідок — атомізованість змі, війна за можливість отримати подачки у грошедавців, угодовство і в той же час — богообранство і апеляція до журналістської етики, посилання на якусь роль.
Тут треба «або хрест зняти, або труси надіти»… Так як це зробив Подкідишев Захар наприклад…
2. Не згадуйте всує Бредбері. Я собі також нагадаю щось з його творчості, він десь сказав, що все життя на Землі створено для того щоб віщать і насолоджуватися спектаклем… Навіть по Бредбері у вас серйозні онтологічні проблеми бо журналіст має або вибрати свою роль у спектаклі, або змиритися з фактом того, що він лише споглядач… Не можна бути одночасно і глядачем, і актором… От шо я маю на увазі
3. «Миша, поймите, есть наш с Юрием пьедестал, и какие-то немощные призраки в тени его. Вам надо не расстраиваться, а просто принять этот факт. В смиренных раздумьях » — думаю це якийсь тонкий вид тролінгу бо зараз час калинки і ваш пієдистал є вельми прикрим, бо серед великого тотального калинівського ринку любий пьєдистал, окрім пьєдисталу з трупів бариг є насмішкою над нашим часом…
P.S. З дозволу редактора видання Юрія Чорнея можу також поставити крапку в питанні висвітлення діяльності депутата Чернівецької обласної ради Назара Горука, процитувавши пояснення, яке він у присутності кількох блогерів і журналістів дав 22 листопада (на згаданій акції на Центральній пл.).
І нехай у мене кине каменем той журналіст, який наважиться сказати, що це — не «джинса». До того ж «джинса» депутата Віталія Ткачука, який ще 19 лютого 2014 р., під час позачергової сесії Чернівецької обласної ради, послідовно голосував проти відставки губернатора-«регіонала» Михайла Папієва, після чого відкрито заявив про його підтримку. Для справедливості варто відмітити: є доля правди у формулюванні «не напише» — адже автором цієї заготовки, судячи з почерку, є не «колектив авторів» «BukNews», а «блискавично розгорнутий» виборчий штаб Віталія Ткачука. В дискусіях з опонентами Юрій Чорней часто вдається до «переконливого» аргументу: «Маски скинуто». І в цьому він правий.