Буковина не має порталів

Продовжуючи тему регіонального Інтернету, варто відзначити ще одну дивну і майже «заразну» особливість місцевих новинарних ресурсів — іменувати себе «порталами». В дійсності, на Буковині немає і ніколи не було жодного веб-сайту, котрий міг би претендувати на статус «порталу», адже портал — це ресурс, що поєднує всю палітру стандартних мережевих сервісів, пропонуючи користувачам не стільки власний контент, скільки «вікна» у великий Інтернет або свої супутні проекти. Об'єднуючи на одному майданчику такий набір, Інтернет-портал сам може залишатись порожньою або напівпорожньою «коробкою», розподіляючи різні теми і функції між додатковими сервісами (власними або партнерськими), кожен із яких має своє обличчя і може існувати автономно. Відтак інформаційний сайт, обвішаний інформерами погоди і курсів валют ще не є «порталом», адже портал — це не інформаційний ресурс, а багатофункціональний проект, який може містити блоки новин, котрі, однак, не є його основою, хоча зазвичай і фігурують у «топі» головних сторінок. У таких випадках новини найчастіше генеруються автоматично із зовнішніх джерел і сам новинарний блок є частиною інформаційного колектора, а не окремо взятим Інтернет-виданням під вивіскою порталу.

У більшості випадків провідними послугами порталів є електронна пошта і/або пошук по Інтернету, мессенджери, каталоги і статистика («Yahoo!», MSN, Mail.ru, «Яндекс», «Rambler», QIP, Russia.ru, I.ua, Ukr.net, «Мета», «Tochka», старий «BigMir»), але зовсім не новини. Відтак, прикладово, ні ZIK, ні «Левый берег», ні «Сегодня», ні «Українська правда», ні «Дзеркало тижня», ні УНІАН, etc. не є порталами, але є інформаційними агенціями або виданнями (чи сукупністю видань). На загальноукраїнському рівні плутанини у визначеннях менше, проте чим глибше в регіони, тим частіше зловживають термінами. Доходить до комічного, коли сайти a la «БукІнфо», тематика, структура і дизайн яких практично не змінились із 2005 р., з часом почали називати себе «порталами», сутнісно і технологічно ні на крок не наблизившись до того, чим, власне, повинен бути ресурс такого класу. Цим же грішать і решта місцевих новинарних веб-сайтів — згадки слова «портал» у самовизначенні притаманні «BukNews», «CitizenJournal», «Сіті», «Молодому буковинцю», «SportBuk» та, показово, навіть напіваматорським сторінкам з гучними назвами, на зразок «Головного».

Як би там не було, це характеризує не лишень рівень веб-грамотності чи амбіції редакторів, але й нерозуміння основних тенденцій розвитку Інтернету, якому в цілому властиві тематизація і функціональне горизонтальне поєднання сервісів, а не їхнє зведення на спільні майданчики «про все і ні про що». Порталів у сучасність Буковині бракує найбільше.