Щеплення від чупакабри

В історії людства кризові епохи на тлі загального духовного занепаду зазвичай позначаються розпадом традиційних релігій і становленням нових, появою різноманітних синкретичних вірувань, загальним зростанням забобонності. Періоди культурних зламів є часом колективної непевності – золотим не тільки для творців нового, але й шарлатанів та маніпуляторів усіх мастей. Поширення східних культів у пізньоримську добу, популяризація магії та оккультизму в епоху Ренесансу, вибух інтерес до містицизму та магнетизерства на зламі Просвітництва, спірітизму і теософії перед I Світовою війною – поява субкультури New Age у зеніті Холодної війни і становлення суспільства споживання. В цьому можна погодитись з марксистами: віра в паранормальне чітко маркує періоди краху старих цінностей і, найчастіше, хворобливого пошуку їхніх замінників. Благо, завдяки спритним рукам митців маніпуляції – далеко ходити ніколи не доводиться.

Пройшло не так багато часу відтоді, як ущухли пристрасті 1990-их навколо НЛО, магії, екстрасенсів і сектантства всіх видів – усі ці явища не один рік задавали повістку не лишень бульварної преси, але й центральних каналів телебачення. Щойно на пострадянському просторі дещо стабілізувалась економіка, а маси упились «свободою» – інтерес до інформаційного сміття пішов на спад, осівши на сторінках виключно маргінальних видань. Однак останні кілька років демонструють, що жанр, схоже, далеко не вичерпав себе – а заодно і сигналізують справжній стан, у якому перебуває суспільство. Жорстоких reality shows, програм-допитів, кримінальних хронік, «битв екстрасенсів» на теле-екранах недостатньо – маси потребують нових міфів, котрими можна годуватись не тільки між переглядом новин – але й безпосередньо у формі новин. Межа між дійсним і фантастичним розмивається, будь-яка вигадка, освячена відомою інформаційною службою, набуває обрисів вірогідного.

Роль одного із таких вірусів як у загальноукраїнському, так і в буковинському інформаційному просторі не без успіху вже четвертий рік розігрує міфічна «чупакабра». Місцеві ЗМІ ніколи надовго про неї не забувають – можна сказати, монстр «гостює» у випусках чернівецьких телевізійних новин, на шпальтах Інтернет-видань і газет з частотою в декілька місяців. Стиль повідомлень за 2010-2013 рр. при цьому практично не змінився – кожного разу проблема подається немобви «з нуля», у «фронтових» тонах, з максимумом сенсаційності. Журналісти або справді дурні, або мають за дурнів своїх читачів. Що часто не суперечить одне одному. Більшість заголовків звучать як констатація фактів, хоча в дійсності всі ці, з дозволу сказати, «новини», є не більше, ніж передруком сільських пліток – але чернівецькі засоби масової інформації факти ніколи не бентежать. 31 травня 2010 р. сайт «БукІнфо», посиляючись на «Газету по-українськи», безапеляційно заявляє, що саме «чупакабра висмоктала кров у 22 кролів» у селі Великий Кучурів. Жодного критичного коментаря від редакції. 1 червня ідентичний передрук на шпальтах сайту газети «Погляд». Жодного критичного коментаря. Що найцікавіше – «жовтий» сайт «Украина аномальная», передаючи те ж повідомлення, не полінувався скопіювати з «Газети по-українськи» давніший коментар науковця з Інституту розведення і генетики тварин НААН України, в якому дається раціональне пояснення інцидентам. Як видно, зустрічати «чупакабру» у ЗМІ доводиться частіше, аніж хвалену-перехвалену збалансованість та ін. стандарти професії.

У грудні 2011 р. на «БукІнфо» «чупакабра подушила кролів і випила з них кров» уже в селі Южинець Кіцманського району. Подальший передрук «Поглядом» – само собою, без коментарів. Далі – більше. Газета «Доба» в красномовній рубриці «Ж-ж-жах!» (sic) повідомляє про безчинства невідомої істоти в селах Шубранець, Чагор і Клішківці протягом 2011 р. У травні 2013 р. тема вкотре актуалізувалась – тепер «чупакабру» «бачили» в селі Молниця на Герцаївщині, а в липні телеканал «Чернівці» «прописав» міфічного монстра вже на Хотинщині, в селі Зарожани. І хоча першоджерело подало новину під виваженим заголовком «На Буковині знову заговорили про чупакабру», всі передруки звучали як констатація очевидного: «У Чернівецькій області чупакабра вбила вівцю та козу» («Погляд» від 30 липня 2013 р., під таким же заголовком 1 серпня – на «БукІнфо»), «На Буковину повернулась чупакабра» («Час» від 31 липня 2013 р.). Наступного дня Інтернет-канал «Чернівці TV» знімає клубки шерсті на землі та фіксує 20-хвилинні оповіді селян з дуже знаковими «я так думаю» і рядом узагальнень, що говорять самі за себе.

Варто відмітити, що остання інформація вийшла виважено лишень у газетах «Версії» (матеріал Галини Єреміци «Чупакабра на Хотинщині?») та «Молодий буковинець» (матеріал Людмили Осадчук «Чупакабра чи собаки?») – решта чернівецьких ЗМІ підтримали хвилю параної. Більшість видань демонструють не тільки некритичність, даючи сенсаційні заголовки, але й відверту непрофесійність, адже практично не порівнюють інформацію, не коментують передруки, формулюють плітки як факти. В немалій мірі завдячуючи пресі, в кожній області тепер по «чупакабрі», а сам феномен уже давно набув рис інформаційної епідемії. Що проблема «роздута» штучно, свідчить хоч би те, з якою регулярністю провідні чернівецькі ЗМІ (як то «Погляд» і «БукІнфо») передруковують повідомлення про невловимого монстра з інших регіонів, що ніяк не відносяться до географії буковинських видань – не тільки Сумщини або Прикарпаття, але й Сполучених Штатів.

Розбираючи цей інформаційний мотлох, доречніше говорити не лишень про глибоку недугу ЗМІ («Хто стане мером Чернівців: Михайлішин чи Чупакабра?»), але й про певний соціальний синдром. Урешті-решт, такі «меми» стають інструментами маніпуляції («заливаючи баки») і заробітку (підтримуючи тиражі), одночасно експлуатуючи та підживлюючи суспільну істерію – як було у випадку популярної на Заході в роки первинного освоєння космосу теми НЛО, вчасно капіталізованої Голівудом. Замість обговорення і раціонального вирішення поточних проблем, суспільство впадає в мракобісся і преса цьому радісно потурає – поширення «абракадабри» завжди цінувалось більше за професійну роботу. Проте такий стан справ вигідний і владі – навіть якщо вона недостатньо далека, аби це усвідомити. Легше промовляти до зомбованих мас зі збитим компасом критичного мислення – чергове лох-неське чудовисько, «єті», привиди, прибульці та всі ін. підкопують свідомість глибоко та неухильно. Говорити про жанр розважальних псевдоновин тому було б занадто вузько, адже в умовах інформаційного суспільства він перетворюється на засіб соціальної інженерії. І неважливо при цьому, чи існує «чупакабра» насправді – фактом є не монстри, що живуть біля нас, а монстри, що оселяються в нас.

Спеціально для «The Chernivtsi Times»