Солідарність у спільних діях

Я роблю висновки, зважуючи красиві слова і сіру реальність — позаяк не розумію, навіщо церковним організаціям коштовні проекти з будівництва цілих офісних комплексів — коли навколо стільки злиденності. І навіть якщо вони будуються — чому ці організації не можуть залагодити питання по-християнськи. Цікаво, «Справа Кольпінга» вибачалась за дії забудовників і їхню поведінку? Чи це не ті речі, які варто коментувати високодуховним людям?

а хто сказав, що це церковна організація? Це перше. Друге — як на мене, їхня цілком виважена реакція в інформаційному просторі якраз свідчить ну якщо не про християнські чесноти, то просто про людські. Третє: а перед «Справою Кольпінга» вибачалися ті, хто свідомо чи несвідомо поширював про них неправдиву інформацію? Чи хай християни і другу щоку підставляють? Святославе, не змішуйте Божий дар з яєшнею (вибачте). До чого тут взагалі церкви, християнство, вибачення і т.д.? Ще раз кажу: перед законом мають бути всі рівні. І немає жодних причин і підстав когось применшувати тільки тому, що він за назвою чи родом діяльності мав би бути духовнішим. Зрештою, духовність (християнство, приналежність до церкви, що там ще у ВАшому переліку аргументів) — це аж ніяк не слабкість.

Ця організація названа іменем її засновника — католицького священика, і нині також очолюється духовною особою. Невже можна думати, що в такій жорсткій системі, як католицизм, узагалі можливі які-небудь християнські ініціативи всупереч або поза церковними інституціями? Більшість таких структур, однак, поєднують справи духовні зі справами мирськими, але в даному випадку це не тема для детальної дискусії.

Деякі забудови в Києві і Львові за буквою закону також визнані легальними — що не робить їх менш проблематичними. Так само, як і оффшорні компанії, через які цілком легально національний ВВП виводиться закордон. В теорії права є поняття легітимності, чи, простіше, справедливості — такого правового статусу, що підтриманий більшістю по суті, а не по букві. На противагу легальності, котра означає всього лиш схоластичну відповідність приписам і процедурам, які, однак, можуть бути несправедливими по суті і не підтримуватись більшістю громадян. Якщо Партія регіонів більшістю голосів у Верховній Раді внесе зміни в Конституцію, а потім так само обере в парламенті Віктора Януковича на другий термін — то це буде абсолютно легально, і водночас абсолютно нелегітимно.

У даній ситуації мене найменше цікавить легальна сторона питання, адже в Україні вона повертається в будь-який бік за будь-якої нагоди. Так само, як і політика. Тоді як для організації духовної первинними (в теорії) є моральні та релігійні принципи, а не формальне законодавство чи бюрократії в кожній окремо взятій країні, відтак і оцінюємо ми такі структури на за Цивільним чи Кримінальним Кодексами, а за універсальними (чи такими, що вважаються універсальними) духовними імперативами.

Святославе, я не вважаю складність викладення думки ознакою її істинності. Та формально у цій суперечці Ви перемогли. Але не переконали :)

Останнім часом Антонюк всюди вступає в полеміку з Святославом. Просто із принципу «а баба Яга проти». Є у неї бажання виставити його в непривабливому вигляді.

Маріанна Антонюк — гарна людина і гарний журналіст. Якщо ми і мислимо по-різному, то це не означає, що комусь із того варто робити нерозумні висновки.

дякую, Святославе. Саме Ваша оцінка мені справді приємна.

Я теж вважаю Маріанну гарною людиною і журналістом. Але мав на увазі трошечки інше — її кон'юктуру. Чому висновки нерозумні, не розумію. Це моя приватна думка, і тепер, після її відповіді(дивитись знизу) ще більше в цьому переконався. Але, панове, не звертайте увагу… кругом врагі.

ахаха)))) кругом адні врагі, Вікторе Михайловичу?))))