Паралелі і меридіани Czernowitz

Попри всі заперечення Святослава Померанцева, «Meridian Czernowitz» – фестиваль мертвих поетів. Кожен наступний рік демонструє це дедалі яскравіше – ще трохи, і хтось-таки посеред зали закричить на весь голос: «А король же голий!» Ніяким чином не хочу образити цим організаторів – як писав про це раніше, ніхто й не сумнівався, що підприємницьких талантів у місті не бракує. Для Чернівців літературний фестиваль такого масштабу є направду визначною подією, влаштованою за найкращими зразками. З точки зору бізнесу – але аж ніяк не мистецтва.

Можливо, менеджери й не повинні розбиратись у літературі чи мати добрий інтелектуальний смак – але цього не можна пробачати «ініціативній групі», в яку входять професійні письменники, критики та літературознавці. Найчастіше їхнє невдоволення сучасним літературним процесом (коли не йдеться про них особисто) обмежується приватними розмовами – на сцені ж тільки люб’язні посмішки, оплески та компліменти. Адже честь фестивалю – це і честь усього літературного мундиру, якому вони присвятили власне життя.

Однак, попри всі старання, фестиваль пройшов непоміченим – і ця прикрість повторюється щороку. Перебуваючи в ці дні в Чернівцях, не було відчуття того, що тут щось відбувається – на жаль, «Meridian Czernowitz» більше цікавить студентів-філологів, журналістів, іноземних туристів і представників грантодавців, аніж самих чернівчан, чий культурний рівень помітно опустився за останні п’ятдесять років. Але як ніколи раніше ця чужорідність Czernowitz у Чернівцях проявилась саме на IV фестивалі. Літературні міфи в рідному місті почуваються у кращому випадку знатними гостями, яких дуже скоро спроваджують першим потягом на Захід – щоби далі жити по-старому.

Тільки цього року точний німецький механізм «Meridian Czernowitz» збився сам. Спершу рівно в години урочистого відкриття події в Мармуровій залі головний корпус Резиденції буковинських митрополитів окопали екскаватором, двигун якого не вимикався протягом усіх промов. Можливо, важкодоступність V корпусу далась узнаки і на кількості присутніх, яку не порятували навіть зняті з пар студенти – та й на настрої в.о. міського голови Віталія Михайлішина, який свою промову зачитував з листочка. Склалось враження, що «Меридіану» тут не раді. Далі – збої в програмі, скасовані презентації, затримки і плутанина між локаціями, порожній Целанівський центр з «наміром» до існування, відсутність відомих гостей на відведених їм подіях – і серед них Юрія Андруховича, який проігнорував власну автограф-сесію.

Навіть традиційно яскравий винно-поетичний вечір Ігоря Померанцева цього року не вдався ні на краплю випитого вина. Присутню публіку більше цікавили приватні розмови і трансляція футбольного матчу між збірними України і Сан-Маріно – який ми, благо, виграли. В тому числі й значну частину членів ініціативної групи фестивалю, котрі вболівали за футболістів так голосно, що самого Ігоря Померанцева не було чути навіть на відстані десяти метрів біля сцени. Далі – прекрасна вечірка електронної музики, котра, однак, не мала нічого схожого з «електропоезією», і безкінечні читання авторів, більшості з яких не варто було уявляти себе поетами.

І при всьому цьому залишилось враження, що фестиваль «Meridian Czernowitz» пройшов повз Чернівці – дотепний напис «Parallel Czernowitz» на вікнах «Literatur Cafe» виявися пророчим. Не тільки пересічним чернівчанам, але й відвідувачам літературних подій саме сучасне мистецтво – чи щось на нього заледве подібне – були глибоко «паралельні». Попит на «мертвих поетів» виявився значно вищим – і вони віддячили фестивалю хоча би тим, що стали єдиною краплею змісту серед балагану самозакоханих «живих класиків», претензійних «слемерів» і сентиментальних дівчат, які щойно навчились набивати любовні вірші на клавіатурі.

Все це стало незмінною складовою фестивалю, так що вже встигло й обриднути – як і ряд нечернівецьких імен, для яких «Meridian Czernowitz» став майданчиком для регулярних, до болі схожих одне на одного, дефіле. Слів дворічної давнини назад не забираю: «… Більшості «літераторів» не слід писати, а іншим «творцям» — краще утриматись від співу, інструментів та фото/відео-техніки. В цілому фестиваль виявився блискуче організованим тріумфом банальності. Їдкі критики змогли остаточно переконатись у смерті поезії...»

Спеціально для «The Chernivtsi Times»