Чому ми програли інформаційну війну

У XXI ст. як ніколи зрозуміло, що війни починаються і закінчуються не на полях битв, а на медіа-майданчиках, які формують свідомість мільйонів їхніх учасників. Солдатами в цих війнах нового типу є всі споживачі інформації, які далі коментують і поширюють її через соціальні мережі. Генералами – блогери і журналісти, які задають рамки інтерпретацій. Кримську інформаційну ми програли, переконавшись у тому, що модернізації потребують не тільки збройні сили, але й мислення політичних еліт, більшість яких досі не усвідомила свого місця на карті України. А з тим і цілей та методів українського позиціонування.

Багато говорячи про необхідність своєчасної фільтрації теле- і радіо-ефіру, обмеження ретрансляції російських телеканалів, ми забуваємо, що програли не тільки ці високі матерії. Як би банально це не звучало, але Україна випустила свої шанси навіть у тих сферах, які могли би обійтись їй найдешевше. Утримуючи кілька армій платних коментаторів для внутрішньополітичних розборок, СБУ в координації з олігархами та медіа-компаніями в короткі терміни не мобілізували «ботів» для роботи на східноукраїнських та російських новинарних сайтах, у блогах, соціальних мережах.

Ми бездарно здали «Twitter» (twitter.com), який за ключовими хештегами могли хоча би вивести з ладу, засмітивши канали поширення новин супротивника. Не здобули переваги в «LiveJournal» (livejournal.com), «проморгали» цілі сегменти «ВКонтакте» (vk.com) і «Facebook» (facebook.com). Не було ініційовано масових кампаній вірусної реклами в «YouTube» (youtube.com). Українські спецслужби і політичні еліти навіть не створили координаційних центрів для інформаційної протидії і формування коректних меседжів для російських і проросійських Інтернет-користувачів. Не кажучи про такий грубий інструмент, як DDoS-атаки на супротивні мережеві ЗМІ.

Протягом перших тижнів окупації Криму з багатьох сторін лунали слушні поради швидкого подолання інформаційного вакууму, як-то створення цілодобового англо- та російськомовного центру для подачі даних напряму флагманам світової медіа-сфери. Не навчившись оперативно спростовувати чужі відомості, ми так і не усвідомили необхідності поширювати власні – зрештою, творити асиметричні посили для цільових аудиторій в Україні, на Заході і в глибокому російському тилу. Працювати з правильним медіа-словником («російська армія» замість «самооборони», «окупанти» замість «зелених чоловічків» та ін.).

Ми нарешті, із запізненням, усвідомили межі залежності і вразливості УАнету від російських сервісів: тепер уже навіть «чайникам» стало ясно, що в Україні відсутня національна блогосфера (аналог російського «LiveJournal»), і молодь, і громадяни середього віку існують у російських соціальних мережах («ВКонтакте» та «Одноклассники» (odnoklassniki.ru)), значна частина користувачів досі користуються російською електронною поштою («Rambler» (rambler.ru), «Яндекс» (yandex.ua), Mail.ru), довіряючи їй, серед іншого, всі свої реєстраційні дані. Україна в значній мірі залежна від російських комунікаційних систем (від МТС (mts.com.ua) до «WebMoney» (webmoney.ua)).

Втім, виходи завжди є – це розробка власних аналогів або форсована реінтеграція у глобальні сервіси (навіть у примусовому порядку). Але найважливіша задача найближчого часу: робота на інформаційний експорт, у т.ч. на тимчасово втрачені медіа-території:

1) Україна потребує свого цілодобового англо- і російськомовного супутникового та Інтернет-каналу, який представлятиме український погляд на світ та внутрішню обстановку. Враховуючи коштовність, такий проект за аналогом «Russia Today» (rt.com) Україна могла би реалізувати разом із Польщею для лобіювання спільних медіа-інтересів на европейському та евразійському просторі.

2) Україні необхідні якісні та цікаві англо- і російськомовних Інтернет-ЗМІ – в т.ч. на внутрішньоросійському ринку. Разом їх може бути два або три – і цього достатньо за умов фінансування і роботи на рівні «Взгляда» (vz.ru) і «Lenta» (lenta.ru).

3) Ніхто не відміняв потреби збору та аналізу великих масивів інформації для публічної та непублічної роботи. Українська «Стрічка» (strichka.com) повинна зайняти нішу тематичного пошуку та моніторингу як внутрішніх, так і цільових інформаційних систем дійсного і вірогідного супротивника.

Спеціально для газети «Версії»
19 березня 2014

Вишинський С. XXI століття: війни нового типу. Чому Україна програла Росії інформаційну борню? / Святослав Вишинський // Версії. — 2014, 20 березня. — № 12 (533). — С. 2.

11 коментарів

Святослав Вишинський
Мистецтво пропаганди. Володимир Путін майже дослівно повторює Адольфа Гітлера.


Порівняння виступів Путіна та Гітлера. Шустер Live 21-03-2014 | Київ | ВКадрі — відео каталог
Іванка Шкромида
А не думаєте, що заборона трансляції російських каналів ще більше спровокує проросійсько налаштованих жителів України? У будь-якому випадку людина має право свідомо обирати той телевізійний продукт, який хоче споживати.
Святослав Вишинський
Українська політика повинна виходити з інтересів проросійськи налаштованих громадян? В умовах фактичної війни з Росією? Можливо, варто піти їм назустріч і провести ще й референдуми в Харкові, Донецьку та Одесі — адже кожен має право обирати не тільки телепродукт, але й громадянство та країну проживання? Вам не здається взагалі, що колись потрібно припинити мислити в категоріях вторинності?
Останній раз відредаговано
Іванка Шкромида
Зовсім не закликаю підлаштовуватися під проросійські настрої.
Просто можливий спалах агресії зараз зовсім не потрібний.
Заборона трансляції каналів, гадаю, не буде надто дієвою, якщо ми не протиставимо якісний продукт, якому довіряли б усі без виключення громадяни України, про що, власне, Ви і говорите.
Святослав Вишинський
Україна на крок від війни. Про яку трансляцію російських каналів може йти мова? У Криму перше, що зробили — вимкнули українське телебачення. Ми вже давно у стані агресії — інформаційної та військової. Чим більше прогнемось, тим більше дістанемо.
Святослав Вишинський
Сьогодні розпочав роботу перший український англомовний супутниковий канал «Ukraine Today». Проект пов'язують з Ігорем Коломойським.


Ukraine Today: Chronicling Ukraine's journey towards European democracy | Київ | ВКадрі — відео каталог
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте