Ванзуряк за отамана

Хитромудра комбінація з відстороненням Михайла Романіва руками «Правого сектора» з дорогої посади голови Чернівецької ОДА отримала оригінальне продовження. Попри закулісні старання не дуже далекоглядних діячів, УДАР тільки укріпив позиції в області – після скандальної відставки на посаду губернатора народним віче 18 березня було практично одностайно рекомендовано нардепа та очільника місцевої партійної організації УДАРу Романа Ванзуряка. «Оцените красоту игры».

Захід, який починався монотонними молитвами УПЦ КП і хоровим виконанням гімну України, виступами священиків і громадських діячів, заздалегідь обіцяв бути гарячим. Коли диригент події Юрій Івашин натхненно промовляв за те, як українці прагнуть «нового світового порядку» (sic), як «нас хочуть використати» і як «не допустити кулуарні та підкилимні ігри», перші ряди біля пам’ятника Тарасу Шевченку вже були зайняті хлопцями, як це називається, «спортивної статури». Чия присутніть багато в чому і вирішила долю зібрання.

Учасникам віча оголосили, що Рада «Майдану» висунула 15 кандидатур на заміщення посади очільника обласної адміністрації, з яких 12 від такої честі одразу відмовились. Позмагатись залишились троє: «ударний» Роман Ванзуряк, «рухівець» Степан Терновецький і голова ГО «Європейських рух» Володимир Вакарюк. Щойно були виголошені їхні імена, спортивна публіка, яку злі язики в натовпі вже охрестили «тітушками Продана», в перших рядах почала скандувати «Ван-зу-ряк!» При тому з деякої відстані це звучало як добре знайоме «Бан-ду геть!», чим спершу викликало непорозуміння, а потім і сміх серед присутніх.

Публіка так швидко розпоясалась, що її спробував погамувати керівник обласного осередку ВО «Свобода» Віталій Мельничук, закликавши всіх до цивілізованого обговорення. Запросили озвучити інші кандидатури – підприємці Калинівського ринку запропонували Марію Філіпчук. Прихильники всіма фібрами душі намагались представити її в ідеальному світлі – хвилин за десять мені здалось, що йдеться мало не про Мати Терезу. Згадуючи участь у Евромайдані, на різний лад лунало: «Вона завжди йшла вперед» і «Всі до неї йшли». При цьому сам Майдан, як і годиться після революції, став першим і головним аргументом автетичності. Кого не було на Майдані – того не існує.

Від Автомайдану на користь Романа Ванзуряка виступив Олексій Коломієць, представляючи якого, однак, не згадали, що він же і його однопартієць. Правда, цим грішили і прихильники Марії Філіпчук, щоразу наголошуючи на її позапартійності – але забуваючи вказати, що на виборах до Чернівецької обласної ради вона йшла від «Фронту змін», з яким її пов’язує тривала політична співпраця.

У цьому колоритному спектаклі знайшлося місце і для Михайла Романіва, за якого Олексій Коломієць замовив добре слово. Все було представлено таким чином, що невдала «ходка» в губернаторське крісло була мало не добровільним зреченням престолу з метою чогось там уникнути і щось там недопустити. Формулювання приблизно такі ж, якими оперував Михайло Папієв, здаючи свою посаду опозицї одним місяцем раніше. Тоді як згода Романа Ванзуряка сісти на «царство» обернулась у майже-послугу, своєрідний клич до варягів. Чернівчани відтак дізнались, наскільки відповідальна його робота у Верховній Раді, який високий у нього статус: «він недоторканий», «він там сидить».

Але, зрештою, Роман Ванзуряк пішов назустріч прохачам від Майдану і народу – і прийняв це нелегке рішення. Про що присутніх під нову хвилю скандування «Ван-зу-ряк!» урочисто повідомили ведучі народних зборів. Далі – зачитування «мертвих і живих» осередків партій і громадських організацій, які підписалися на підтримку «молодого та перспективного» (цитата) – серед них промайнув навіть Клуб органічного землеробства.

Слухаючи виступи і про Романа Ванзуряка (особисто якого на вічі, до речі, не було), і про Марію Філіпчук, подумалось, що так добре про людей говорять хіба що на їхніх похоронах. Або на народних зборах, де вирішується доленосне кар’єрне зростання. При цьому основними аргументами «за» рефренами повторювалось – хто і скільки пробув на Майдані, від якого числа, з якими орденами повернувся. Роману Ванзуряку згадали навіть побиті «Беркутом» ноги. Все це не позбавляло відчуття, що отамана все рівно обиратимуть усліпу.

Втім, віче дало можливість пропіаритись і меншим персонам: Степан Терновецький аж біля мікрофону «дізнався», що головний герой готовий скласти боярський мандат і прийняти княжий уділ. На відміну від решти 12 кандидатур, голова «Народного руху» відмовився висуватись «красочно» та «ефектно», перед парою тисяч очей, які про нього раніше не знали – але тепер дізнались, і навіть переконались у благородстві. Можливо, не без розрахунку на княжу милість у скорому майбутньому. В таких умовах Володимир Вакарюк вирішив зберегти лице і собі, також поступившись перед Романом Ванзуряком.

Народ уже почуяв, за ким правда і перемога, і був налаштований «ударно» «галасувати». Останню ноту не спотворили і заклики підтримати Марію Філіпчук від представника Громадської організації «Фронт змін» (яка свого існування разом із однойменною партією не припинила). Її прихильники так захопились, що, схоже, поплутали рекомендацію на посаду обласного очільника з висуванням кандидатури міського голови: «Вона змінить місто», «Вона зробить його европейським» (це щось нагадало). Іван Мунтян у натовпі виглядав стурбованим. «Правий сектор» мовчав. Вистава наближалась до завершення.

Втім, комедія не була би комедією, якби не виникла хоча б одна бійка. Хтось посеред мітингу згадав, що Роман Ванзуряк працював на митниці, а на митниці, як відомо, чесно працювати неможливо – на що натовп заглушив виступаючого впевненим: «Можливо!» Нарешті, якийсь доброзичливець почав переконувати присутніх у необхідності і далі працювати у стінах Верховної Ради, яка без Романа Ванзуряка «осиротіє» в цей тяжкий і відповідальний для країни час. Що вкупі з мілітаристськими закликами звучало майже дико, тож добродія довелося «попросити» з прикладанням рук.

У фіналі: вся площа – «за» Романа Ванзуряка. Десятки два представників «Калинки» – «за» Марію Філіпчук. (Як голосував Іван Мунтян і чи голосував узагалі, на жаль, я недогледів). Талановита постановка. «Суха перемога». Перший УДАР.

Спеціально для «The Chernivtsi Times»
19 березня 2014

4 коментарі

Alona Sazanova
Такий самий цирк я спостерігала місяць назад, коли знімали Михайлішина, а замість нього призначили Кушнірика. Тоді до людей, під стіни міськради, вийшли депутати, які казали, чому треба вибрати Кушнірика, який він хороший, він вулиці поремонтує ( цікаво, за які шиши? може власним коштом?). А в перших рядах стояла група підтримки, яка голосно кричала: «Кушнірик, Кушнірик?» А в людей, що хотіли озвучити якісь альтернативні думки відбирали мікрофон «опозиціонери», обзиваючи провокаторами. Просто якийсь театр абсурду!
Святослав Вишинський
Беззмістовним є сам формат обрання чи голосування на «народних віче» — в більшості випадків вони є завідомо нерепрезентативними. Втім, у даному випадку віче «рекомендувало» кандидатуру — призначає голову ОДА все рівно Президент (або в.о. Президента) України.
Святослав Вишинський
Сьогодні Романа Ванзуряка призначено головою Чернівецької ОДА:

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте