Партнерські домовленості

Рівно десять днів тому я запропонував керівництву чернівецького осередку однієї політичної сили, яка завжди всім незадоволена, провести разом із двома іншими організаціями пікетування УМВС з вимогою відставки Арсена Авакова, легалізації вогнепальної зброї та парамілітарних угруповань. Приводами до цього були сутички в Донецьку і напад на будівлю «Просвіти» в Харкові, бездіяльність міліції, арешти патріотів, нефективні заходи з армійської мобілізації в умовах російської агресії в Криму.

На жаль, місцевий осередок не став ініціювати такий захід, посилаючись на партнерські домовленості з іншою політичною силою. А сьогодні вночі в Рівному міліція вбила Олександра Музичка. А сьогодні вдень у Полтаві затримали активістів «Правого сектора». А завтра вона не зважатиме на партнерські домовленості.

17 коментарів

Святослав Вишинський
Такими темпами міліція «прийме» не тільки «Правий сектор»:


Аваков приймає виклик Правого сектора | Київ | ВКадрі — відео каталог
Святослав Вишинський
Коментар Романа Коваля для «GalNet»:



Коментар журналістки «Громадського» Анастасії Станко:

Святослав Вишинський
Коментарі лідерів «Правого сектора» Романа Коваля і Ярослава Свелеби в ефірі телеканалу ZIK:


Роман Коваль, керівник «Правого сектору» у Рівненській обл., та Ярослав Свелеба, заст. кер. ПС | Львів | ВКадрі — відео каталог
Святослав Вишинський
«Якщо ця слідчо-оперативна група виїхала на затримання, то в крайньому випадку вони хоча б труп мали забрати. А вони його прямо там і кинули». (Роман Коваль)
Галина Маслак
Знаєте, я вже скучила за Януковичем і його командою. Їх хоч можна було критикувати і ніхто не сумнівався, що вони погані. А коли ціною стількох життів до влади прийшли такі люди, це ще гірше. Тепер вони переслідують тих, завдяки кому і опинилися на своїх нових посадах. Мені так шкода людей, які були на Майдані весь час і вірили, що щось зміниться. Цікаво, що вони відчувають, коли все це дивляться? А сім'ї померлих?
Святослав Вишинський
Родичі полеглих мають не тільки моральне право, але й моральний обов'язок ініціювати Майдан 3.0.
Alona Sazanova
Повністю з Вами згідна. Нова влада — це якийсь «колективний Янукович». Але якщо бути чесними, хіба ми чекали від них чогось іншого? Опозиційна трійця до останнього торгувалася з Яником, коли на Майдані було вже стільки смертей. На жаль, досвід пана Ющенка і його рейтинг на виборах 2010, і події Майдану їх так нічому і не навчив. Вони просто не вміють мислити і аналізувати. А Тимошенко — той ще диктатор, про це перед виборами 2010 писало чимало аналітиків. З її рейтингом, з одного боку, і з неймовірною жадобою до влади — з іншого, виграти вибори чесно буде важко. Ось вони і прибирають тих, хто може становити для них якусь загрозу.
Маріанна Антонюк
а от є точка зору, що те, що Ви пропонували «одній політичній силі», зветься «свободою від відповідальності»:

Виталий Портников

Неужели свобода от ответственности и есть то, что заменяет огромному числу моих соотечественников патриотизм?

Взаимоотношения большой части украинского общества с властью после краха режима Виктора Януковича все больше напоминают славную эпоху Нестора Махно. Удивляться этому, впрочем, не приходится – за 22 с лишним года существования независимого государства его институции проявляли полное равнодушие к тем, для кого они, собственно, и были созданы. Авторитет теряли все – и президенты, и правительства, и правоохранительные органы, и суды, и прокуратура…Возрастающий в этой ситуации авторитет церкви, как мне кажется, связан для многих не столько с верой в Бога, сколько с неверием в государство и в то, что власть вообще может отражать интересы общества а не служить орудием личной наживы и корпоративных расчетов.

И уверенность эта настолько укоренилась в украинцах, что многие из них, кажется, вообще поразились тому, что после бегства Виктора Януковича в Россию появилась какая-то другая власть. А когда осознали этот факт, практически мгновенно перенесли на новых лидеров страны всю ту ненависть, которую питали к предыдущим – благо, в этом обществу искренне помогали «олигархические» телеканалы, газеты и интернет-ресурсы, команды журналистов-провокаторов и, конечно же, планомерная и целенаправленная работа наших российских друзей, осознавших, что Украинское государство нужно уничтожить сейчас – или никогда.

Именно поэтому невесть откуда взявшиеся люди, называющие себя активистами политических организаций и продолжающие походы по улицам мирных городов в полувоенной форме и с оружием в руках вызывают у наших граждан большую симпатию, чем какие-то нелепые распоряжения власти, требующей разоружения или хотя бы отправки добрых молодцев на защиту рубежей Родины, которые уже через неделю-другую станут рубежами какого-нибудь другого государства. Как может власть требовать чего-то у народа, сокрушившего авторитаризм? Народ всегда прав!

Народ действительно всегда прав. И если народ добровольно решит отказаться от государственности в пользу более могущественных соседей – это будет таким же его правом, как выбор строительства цивилизованной страны, в которой каждый будет чувствовать настоящим ответственным гражданином, а не молодцеватым повелителем улицы. В конце концов, Украинского государства на политической каре мира не было так долго, что если оно исчезнет еще раз, никто даже и не удивится. Кроме самих украинцев, конечно – но и те смогут списать свое национальное поражение на слабость власти и предательство вождей. У нас это умеют.

Я вовсе не сгущаю краски. Людям, живущим в Украине, пора осознать простую и обидную истину: получив в 1991 году неожиданую возможность построить новое независимое государство, мы эту возможность фактически упустили. Государство превратилось в инструмент наживы одних и потребления других и к 2013 году превратилось в российскую колонию – для окончательного оформления этого статуса оставалось всего несколько шагов. Но самое страшное – это даже не колония а то, что государство практически развалилось – и вовсе не в момент бегства Януковича. Оно не работало задолго до его исчезновения – и именно поэтому случился Майдан.

Новый шанс мы получили благодаря народному порыву и жертвенности наших соотечественников – тех, кто ощутил себя гражданами и готов был отдать жизнь за будущее страны. Но и этот шанс может быть также упущен, как и все предыдущие – причем намного быстрее.

Может быть, кому-то неприятно это слышать, но современная Украина – это протекторат. Выжить она сможет только благодаря иностранной помощи. Я не знаю, нужно ли объяснять, что помогают только стабильным странам – потому что нет никакого смысла вкладывать денег в хаос и анархию.

Если этого и вправду не понимают украинцы, то это хорошо понимают россияне. Все усилия Москвы направлены на генерацию и демонстрацию украинской нестабильности. И если мы будем помогать этому развалу, а не противодействовать ему, он случится.

Остальное будет делом техники. Запад с отвращением, но акцептирует тот факт, что без российского влияния спокойствия в Украине не будет. Если Европейский Союз и Соединенные Штаты поставить перед выбором между авторитаризмом и европейским Сомали, будет выбран авторитаризм – уверяю вас. В результате – при российской военной, политической и экономической поддержке к власти будет приведена администрация, у которой не будет сомнений: Украина – это российская зона влияния. И вообще Россия.

Как именно это произойдет, я пока не знаю. Но точно знаю, что смелые обличители пороков новой власти и героические борцы за самостоятельность своих действий, которыми так гордится большая часть украинского общества, продолжат свою работу и после фактической ликвидации Украинского государства – потому что новая власть будет точно также нуждаться в «смелых радикалах» и «честных журналистах», как нуждались в них правители рухнувшей на наши головы страны Януковича. Так что свою порцию обличений, возмущений и разоблачений вы получите всегда, не волнуйтесь.

А то, что Украины при этом не будет – так вы задумайтесь – может и не нужна вам никакая Украина? Может, свобода от ответственности – пусть даже и под чужим флагом – для вас дороже? И может быть, эта самая свобода от ответственности и есть то, что заменяет огромному числу моих соотечественников патриотизм?
Святослав Вишинський
Те, що я пропонував — є логічними вимогами для мобілізації суспільства в умовах військової агресії. І недопущення реваншизму, який нині демонструють окремі політики, знаходячи час і ресурси на спецоперації проти «Правого сектора» — та не знаходячи часу на спецоперації проти Лукаш-Добкінів-Кернесів-Клюєвих та ін. одіозних фігур, які досі на свободі. При вчиненні спротиву міліції з них іще ніхто не «застрелився». Це називається «свободою від правосуддя» — якщо не більше: «свободою від справедливості».
Святослав Вишинський
Одна з останніх світлин Сашка Білого. На установчому з'їзді «Правого сектора» в Києві 22 березня 2014 р.



«Краще згинути вовком, ніж жити псом».
Святослав Вишинський
Ще перед похороном виявилось, що в нього немає костюму, взагалі жодного, взуття відповідного теж. В нього взагалі якось не було нічого зайвого. Кілька сорочок, вишиванка, чорна куртка його улюбленого футбольного клубу Raiders з Америки та бейс цього ж клубу, в якій його вбили, джинси, камуфляж… <...>

Одним з нових гасел на похороні стало: герою тричі: слава, слава, слава, ворогам тричі: смерть, смерть, смерть. <...>

Вони могли б бути героями, якби тоді снайпери цілилися в них ретельніше, але так сталося, що зараз вони живі і на похороні Білого, тому героями вже бути не можуть, лише бандитами. <...>

Ми ж побачили копії журналів, в яких зброя — його Макаров і Калашников офіційно зареєстровані на нього (і він навіть сплачував штрафи в розмірі 57 гривень за те, що носив без чохла АК), і оскільки його калаш забрали з машини при затриманні, то Володя поцікавився: а його повернуть тепер, коли ми покажемо офіційний документ? нащо тобі зараз той калаш, запитала я? — ти не розумієш, Білий хотів би знати, де зараз його калаш, він би за нього хвилювався.

(Анастасія Станко, «Facebook», 26 березня 2014)
Маріанна Антонюк
Сашко Білий загинув вовком. Правий сектор живе псом. Щирих шкода.
Святослав Вишинський
Псом жив, живе і, сподіваюсь, здохне міністр, який віддав наказ убити Сашка Білого. Його нікому не буде шкода.
Михайло Шморгун
Свят перестань…
Маріана (скоріше за все) буде захищати Юлю і її людей навіть якщо вони весь Правий Сектор покрошать…
«Юля всєгда права»…
Теза про псів дуже показова… Бо пси служать своїм хазяям…
Маріанна Антонюк
Міша, якщо я Вас забанила на фб — це означає, що я не маю бажання з Вами спілкуватися. Тут не забаню, просто доведеться піти самій. Якщо маєте крихту мудрості, Міша-який-всєгда-правий-і-нікому-не-служить-нікада-тільки-для-доведення-своєї-правоти-всіх-посилає-нах..., то позбавте мене свого товариства.
Маріанна Антонюк
Святе, Ви, як науковець, мали б уникати безпідставних узагальнень. «Нікому не буде шкода» — безпідставне узагальнення.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте