Етюд про PR у багряних тонах
21 травня на вулицях Чернівців усміхнені молоді хлопці роздавали перехожим листівки, в яких наводяться слова колишнього секретаря міської ради Віталія Михайлішина від 26 січня 2014 р. про підтримку Віктора Януковича і членство у Партії регіонів. Як не дивно, вказаний і тираж, і замовники, і відповідальний за випуск – ними виявились діти полеглих на Майдані Незалежності буковинців Ольга Щербанюк і Юрій Аксенин, які цього ж дня провели акцію біля Ратуші на знак протесту проти балотування Віталія Михайлішина на посаду міського голови.
Днем раніше, 20 травня, під час перебування на Буковині кандидата на посаду Президента України Юлії Тимошенко, невідомі активісти вкрили Чернівці стікерами, спрямованими проти її головного конкурента Петра Порошенка. Часто вони були наліплені поруч із рекламними стікерами самої Юлії Володимирівни – одного типу, формату, з однакового матеріалу. З тією відмінністю, що «чорні наліпки» були без вихідних даних і замість «спасительних» портретів української Мати Терези містили компрометуючі відомості про злого і підступного «шоколадного короля».
Те, що роги цих акцій ростуть із одного штабу – помітно неозброєним оком. До слова, на парламентських виборах 2006 р. цей же штаб поширював точно таку ж «чорнуху» проти «Нашої України» і розкидував її по скриням чернівецьких багатоповерхівок. Відчувається «почерк». І час та життєвий досвід ніяк його не вирівнюють: достатньо було кілька хвилин послухати запальний виступ Юлії Тимошенко на Соборній пл., аби схопити всю суть її виборчого посилу: «Всі навколо погані, а я одна – хороша». Багато розповідаючи про те, як «дехто» «здавав» результати Помаранчевої революції, як олігархи поділили Україну та ін. правильні речі, кандидат на першу посаду чомусь забувала розповідати і про парламентську коаліцію Блоку Юлії Тимошенко з Партією регіонів, і про закулісні домовленості з Віктором Януковичем – зрештою, про власний газовий бізнес і методи заробітків перших капіталів.
Аналізуючи стиль агітації ВО «Батьківщина», кидаються в очі і подвійні стандарти, і застосування адміністративного ресурсу, і брудні методи «чорного піару» – відтак незрозуміло, що якісно змінилось в українській політиці після Евромайдану. Чому «Батьківщина» витрачає стільки коштів на чорну рекламу? Чому однаково і на загальнодержавному, і на місцевому рівнях представники «Батьківщини» переконують виборця не в тому, чим вони кращі за інших – а чим інші гірші за них? Чи це ті високі стандарти европейської політики, на які час від часу кивають кандидати-«менеджери»? В такому разі це менеджмент чого завгодно, але не благополуччя.
Якщо агітація за кандидата на посаду міського голови Олексія Каспрука, в чому громада вже мала нагоду неодноразово переконатись, ведеться силами ЖРЕПів, у робочий час і за бюджетні кошти, то з «чорною макулатурою» справи туманніші. Шкода, що на листівках законом не передбачено вказувати спонсорів друку – навряд чи Ольга Щербанюк та Юрій Аксенов виклали гроші із власної кишені. Та оплатили кількох десятків активістів, які, в силу вичерпної прозорості власної роботи, на моє просте запитання кого вони представляють усіма силами ухилялись відповідати.
Їм просто було соромно. Адже вони прекрасно розуміють, що займаються чимось непорядним. Як і ті, хто їх найняв поширювати бруд про опонентів. Особисто в мене викликають підозру політики, які з цього бруду ні на день не виринають. Можливо, замість того, аби голослівно присвоювати собі звання «европейських» та «демократичних» сил, потрібно просто ними бути? І хизуватись не тим, що «не так» у противників, а демонструвати власні ідеї, справи і здобутки?
Натомість у виборців складається враження, що Юлію Тимошенко слід завжди підтримувати за незламної логіки: «аби не Віктора Януковича», «аби не реваншистів», «аби не олігархів». Голосуючи за неї або її однопартійців, українець поруч із портретом Юлії Володимирівни одночасно зрить у своїй уяві того чи іншого «мальованого чорта», який обов’язково переможе, не постав він хрестик напроти її прізвища в бюлетені.
І ця логіка подвоєння працює згори до низового кандидата: голосуючи за Олексія Павловича, виборець голосує за когось іншого – за Павла Каспрука, за Миколу Федорука, за саму Юлію Володимирівну. Він голосує проти портрета Віктора Януковича, зображеного на листівці поруч із фотографією Віталія Михайлішина. Обираючи міського голову Чернівців, він голосує проти самого Володимира Путіна, адже на піджаку Віталія Михайловича ніби «випадково» почеплена георгіївська стрічка.
Напевно, вже ніхто не здивується, що саме 21 травня на каналі ТВА на «YouTube» з’явилось те саме відео, про яке ідеться в тексті листівки – навіть із тим же коментарем. І без позначки «політична реклама», аби глядачі краще розуміли, що таке «европейські стандарти» у «вільній журналістиці». Можливо, в ефірній версії ця плашка була? Якщо так, то я навіть не ставитиму під сумнів, що ролик оплачено зі збережень Ольги Щербанюк і членських внесків «Буковинської сотні» Юрія Аксенина, а не виборчого штабу висуванця політичної партії, що володіє названим телеканалом.
Не знаю, скільки разів це прокрутять в ефірі, але, дивлячись на паперовий наклад 25 тис. примірників, думаю, скільки маленьких, але конструктивних речей можна було зробити за ці кошти. За що би кожен чернівчанин, незалежно від політичних симпатій, міг бути вдячний кандидату. Якому таких простих речей, схоже, не дано зрозуміти. Тому макулатура летітиме у смітник, а за нею і політики, що її тиражують. Різниця між ними невелика – з тією приємною відмінністю, що папір усе ж піддається – вторинній переробці.
Спеціально для «The Chernivtsi Times»
21 травня 2014
Днем раніше, 20 травня, під час перебування на Буковині кандидата на посаду Президента України Юлії Тимошенко, невідомі активісти вкрили Чернівці стікерами, спрямованими проти її головного конкурента Петра Порошенка. Часто вони були наліплені поруч із рекламними стікерами самої Юлії Володимирівни – одного типу, формату, з однакового матеріалу. З тією відмінністю, що «чорні наліпки» були без вихідних даних і замість «спасительних» портретів української Мати Терези містили компрометуючі відомості про злого і підступного «шоколадного короля».
Те, що роги цих акцій ростуть із одного штабу – помітно неозброєним оком. До слова, на парламентських виборах 2006 р. цей же штаб поширював точно таку ж «чорнуху» проти «Нашої України» і розкидував її по скриням чернівецьких багатоповерхівок. Відчувається «почерк». І час та життєвий досвід ніяк його не вирівнюють: достатньо було кілька хвилин послухати запальний виступ Юлії Тимошенко на Соборній пл., аби схопити всю суть її виборчого посилу: «Всі навколо погані, а я одна – хороша». Багато розповідаючи про те, як «дехто» «здавав» результати Помаранчевої революції, як олігархи поділили Україну та ін. правильні речі, кандидат на першу посаду чомусь забувала розповідати і про парламентську коаліцію Блоку Юлії Тимошенко з Партією регіонів, і про закулісні домовленості з Віктором Януковичем – зрештою, про власний газовий бізнес і методи заробітків перших капіталів.
Аналізуючи стиль агітації ВО «Батьківщина», кидаються в очі і подвійні стандарти, і застосування адміністративного ресурсу, і брудні методи «чорного піару» – відтак незрозуміло, що якісно змінилось в українській політиці після Евромайдану. Чому «Батьківщина» витрачає стільки коштів на чорну рекламу? Чому однаково і на загальнодержавному, і на місцевому рівнях представники «Батьківщини» переконують виборця не в тому, чим вони кращі за інших – а чим інші гірші за них? Чи це ті високі стандарти европейської політики, на які час від часу кивають кандидати-«менеджери»? В такому разі це менеджмент чого завгодно, але не благополуччя.
Якщо агітація за кандидата на посаду міського голови Олексія Каспрука, в чому громада вже мала нагоду неодноразово переконатись, ведеться силами ЖРЕПів, у робочий час і за бюджетні кошти, то з «чорною макулатурою» справи туманніші. Шкода, що на листівках законом не передбачено вказувати спонсорів друку – навряд чи Ольга Щербанюк та Юрій Аксенов виклали гроші із власної кишені. Та оплатили кількох десятків активістів, які, в силу вичерпної прозорості власної роботи, на моє просте запитання кого вони представляють усіма силами ухилялись відповідати.
Їм просто було соромно. Адже вони прекрасно розуміють, що займаються чимось непорядним. Як і ті, хто їх найняв поширювати бруд про опонентів. Особисто в мене викликають підозру політики, які з цього бруду ні на день не виринають. Можливо, замість того, аби голослівно присвоювати собі звання «европейських» та «демократичних» сил, потрібно просто ними бути? І хизуватись не тим, що «не так» у противників, а демонструвати власні ідеї, справи і здобутки?
Натомість у виборців складається враження, що Юлію Тимошенко слід завжди підтримувати за незламної логіки: «аби не Віктора Януковича», «аби не реваншистів», «аби не олігархів». Голосуючи за неї або її однопартійців, українець поруч із портретом Юлії Володимирівни одночасно зрить у своїй уяві того чи іншого «мальованого чорта», який обов’язково переможе, не постав він хрестик напроти її прізвища в бюлетені.
І ця логіка подвоєння працює згори до низового кандидата: голосуючи за Олексія Павловича, виборець голосує за когось іншого – за Павла Каспрука, за Миколу Федорука, за саму Юлію Володимирівну. Він голосує проти портрета Віктора Януковича, зображеного на листівці поруч із фотографією Віталія Михайлішина. Обираючи міського голову Чернівців, він голосує проти самого Володимира Путіна, адже на піджаку Віталія Михайловича ніби «випадково» почеплена георгіївська стрічка.
Напевно, вже ніхто не здивується, що саме 21 травня на каналі ТВА на «YouTube» з’явилось те саме відео, про яке ідеться в тексті листівки – навіть із тим же коментарем. І без позначки «політична реклама», аби глядачі краще розуміли, що таке «европейські стандарти» у «вільній журналістиці». Можливо, в ефірній версії ця плашка була? Якщо так, то я навіть не ставитиму під сумнів, що ролик оплачено зі збережень Ольги Щербанюк і членських внесків «Буковинської сотні» Юрія Аксенина, а не виборчого штабу висуванця політичної партії, що володіє названим телеканалом.
Не знаю, скільки разів це прокрутять в ефірі, але, дивлячись на паперовий наклад 25 тис. примірників, думаю, скільки маленьких, але конструктивних речей можна було зробити за ці кошти. За що би кожен чернівчанин, незалежно від політичних симпатій, міг бути вдячний кандидату. Якому таких простих речей, схоже, не дано зрозуміти. Тому макулатура летітиме у смітник, а за нею і політики, що її тиражують. Різниця між ними невелика – з тією приємною відмінністю, що папір усе ж піддається – вторинній переробці.
Спеціально для «The Chernivtsi Times»
21 травня 2014
0 коментарів