Голубом війни
Як би жорстоко це не звучало, нині не час слухати голосіння матерів і «голос Донбасу» – спершу слід почути голос України. Голові Чернівецької ОДА Роману Ванзуряку потрібно не міністерські постанови в Магалу возити, а одягати камуфляж і прямо з Києва їхати на антитерористичну операцію. Розібратись у ситуації, говорити з безпосередніми виконавцями. Коли йдеться про війну, слід розмовляти з чоловіками.
Першочергові задачі: добитись тимчасової ротації, «всім миром» забезпечити належне комплектування, підтримати буковинські загони добровольців. Дружини і матері мали б мітингувати не за повернення військовослужбовців, а за якісне спорядження бойових підрозділів. Бронежилети, ліки, харчування, налагодження роботи тилу, грамотні і своєчасні ротації. Влада повинна відповісти створенням мобілізаційного центру за прикладом Дніпропетровська, взяти чернівецькі батальйони під персональну опіку.
Відсидітись уже не вдасться, тому кожен по мірі своїх можливостей має долучитись до організації тилу, без якого успішне завершення АТО неможливе. Буковинців треба не «відмазувати» від служби, а брати на повне забезпечення. Українці з різних областей нічим не кращі одне від одних, аби хтось отримував міністерські преференції. Поганий приклад ударить бумерангом по бойовому духу всієї армії і загрожує черговим витком суспільної дестабілізації.
Слід переглянути ідею відведення батальйону територіальної самооборони на західний кордон. Якщо загін недостатньо досвідчений, його задача патрулювати вже звільнені території, «точки ризику» (Харків, Одесу, Запоріжжя), південно-східні кордони з Росією, Кримом і Придністров’ям. Нарешті, не можна, йдучи на поводу емоцій, приймати рішення за цілі батальйони. Якщо після ротації хтось із вояків виявить бажання повернутись на АТО, вони повинні отримати таку можливість – та всебічну підтримку від області. Укомплектувати добровольців, організувати інструктажі, пролобіювати їхню легалізацію. Створювати конструктивні прецеденти.
Першочергові задачі: добитись тимчасової ротації, «всім миром» забезпечити належне комплектування, підтримати буковинські загони добровольців. Дружини і матері мали б мітингувати не за повернення військовослужбовців, а за якісне спорядження бойових підрозділів. Бронежилети, ліки, харчування, налагодження роботи тилу, грамотні і своєчасні ротації. Влада повинна відповісти створенням мобілізаційного центру за прикладом Дніпропетровська, взяти чернівецькі батальйони під персональну опіку.
Відсидітись уже не вдасться, тому кожен по мірі своїх можливостей має долучитись до організації тилу, без якого успішне завершення АТО неможливе. Буковинців треба не «відмазувати» від служби, а брати на повне забезпечення. Українці з різних областей нічим не кращі одне від одних, аби хтось отримував міністерські преференції. Поганий приклад ударить бумерангом по бойовому духу всієї армії і загрожує черговим витком суспільної дестабілізації.
Слід переглянути ідею відведення батальйону територіальної самооборони на західний кордон. Якщо загін недостатньо досвідчений, його задача патрулювати вже звільнені території, «точки ризику» (Харків, Одесу, Запоріжжя), південно-східні кордони з Росією, Кримом і Придністров’ям. Нарешті, не можна, йдучи на поводу емоцій, приймати рішення за цілі батальйони. Якщо після ротації хтось із вояків виявить бажання повернутись на АТО, вони повинні отримати таку можливість – та всебічну підтримку від області. Укомплектувати добровольців, організувати інструктажі, пролобіювати їхню легалізацію. Створювати конструктивні прецеденти.
9 коментарів
Це як хірург, який вирішив вирізати хворий орган, але без пересадки. Вирізав припустимо хвору печінку і чекає одужання. А треба ж було щось на її місце. у Одесі така альтернатива так сяк була. І то…