Не дати повернути Донбас

У ситуації, що склалась, українська влада постала перед складним вибором. Очевидно, що нині є тільки два дієві шляхи виходу з політичного паралічу на Сході:

1. Відгризти руку окупанту. Відмовившись від будь-яких поступок, подальших переговорів (заручившись правильною «оцінкою» Заходу), визнати факт військової інтервенції на Донбасі та оголосити загальний військовий стан і загальну мобілізацію. При потребі (але в останню чергу) — у зручний момент розірвати дипломатичні стосунки з Російською Федерацією. Бити по позиціях російських військ і сепаратистів з усіх установок і гармат до часу цілковитого відновлення контролю за територією Донецької і Луганської обл. Всередині країни — форсовані вибори, військові трибунали, суди за спрощеною процедурою. Жорстке придушення будь-яких проявів сепаратизму і російської пропаганди.

2. Здати Донбас. Окопавшись у Личисанську та Маріуполі, за зразком Північного Кіпру визнати Крим і частини Донецької та Луганської обл. «тимчасово окупованими територіями». Далі за алгоритмом: визнати факт іноземної інтервенції, оголосити військовий стан на території двох або більше східних областей, відмовитись від поступок і подальших переговорів — і форсовано, «на всіх парах» рушити в напрямку НАТО та ЕС. З виборами, реформами, жорсткими люстраціями. Відмова від Донбасу в короткостроковій перспективі позбавить Росію важеля шантажу і дозволить, пожертвувавши меншим, остаточно вивести Україну зі сфери її геополітичного впливу. З перспективою реконкісти в Криму і на Донбасі в наступні 20 років.

Найбільша проблема в тому, що київські еліти не наважаться ані на перший, ані на другий варіант. Очікуючи на допомогу і «правильні» вказівки від Заходу, який найімовірніше доведе ситуацію до катастрофи. Котру доведеться «розгрібати» усім.