Хватит кормить Донбасс
Отже, Президент вирішив піти шляхом консервації status quo, поступового узаконення дійсного стану речей, надання частині Донбасу «особливого статусу» та ін. Це історична помилка. Необхідно або продовжувати бойові дії до повного витіснення терористів, або — доцільніше — кваліфікувати цю територію «тимчасово окупованою». Благо, весь світ уже визнав, що регулярні російські війська вторглись в Україну. Відтак припинити матеріально-ресурсне забезпечення «ДНР» і «ЛНР» — надалі це робитиме Росія. Котра в кінці сама шукатиме нагоди повернути Україні такий дороговартісний «подарунок». І рано чи пізно поверне.
4 коментарі
Запитання: за що загинули сотні українських вояків і добровольців? За те, щоби Донбасу надали фактичну незалежність, сепаратистів — виправдали і надалі фінансували з кишень українських громадян? Ті, хто вижили, тепер оплачуватимуть життя своїх убивць. І це потрібно усвідомити: з кожної оподаткованої копійки українських громадян — у т.ч. військослужбовців — тепер ітимуть відрахування на неукраїнський Донбас. Браво, Петро Олексійович! Голуб миру переміг!
«Будем говорить прямо – эти законы являются следствием Минских (Мюнхенских) соглашений заключенных под давлением прямой военной угрозы Путина в условиях, когда Запад фактически отказался продолжать помогать Украине в случае, если она не согласится на условия примирения с Путиным ценой предоставления больших прав части Донбасса, находящемуся под контролем террористов. Это вынужденный шаг, обусловленный нашей слабостью в военном и техническом отношении. Наша Армия и Национальная Гвардия были в состоянии противостоять террористам-наемникам, щедро снабженным новейшей российской боевой техникой, но мы были не в состоянии противостоять регулярной российской армии, которая открыто вторглась на нашу землю 24 августа».
Я б мовчав на цю тему, бо тема не коштує розмов, але ж багато недурних людей через неї сильно переймаються, навіть питають в особистих повідомленнях — що з того буде?
Нічого з того не буде, попустіться.
Папірець, на якому написано «Закон про особливий статус Донбасу», ніяк не вплине на реальний статус Донбасу. В реальному Донбасі, нагадаю, фізично нема української влади. Фізично там перебувають окупаційні війська та місцеві колаборанти, які цього закону не визнають, і визнавати не збираються. Вони не вірять ні в яку амністію, бо не вірять, що війна закінчилася (і ви також у це не вірите). Тому в «амністії» нема ні сенсу, ні наслідків.
Пункт, від якого люди найбільше заходяться піною — про фінансування та відбудову Донбасу за рахунок українського бюджету — в мене викликає не стільки обурення, скільки цікавість. Як люди уявляють собі це «фінансування»?.. Броньовані машини «Ощадбанку» під'їжджатимуть до найближчих блокпостів московитів, де стирчать алкоголіки чергового донецького атамана, там перевантажуватимуть мішки з грошима у їх багажники, і повертатимуться порожні назад, у Київ?.. Так? Іншого шляху «фінансувати Донбас» немає — на окупованій території нема жодної установи, на якій би майорів жовто-блакитний прапор, відповідно — нема жодної держустанови, яка могла б прийняти те фінансування і провадити хоч якусь роботу.
Коротше — нема ніякої проблеми у тому, що держава Україна приймає якісь дивні закони щодо території, яку вона один біс поки не контролює. Зараз це не більш ніж політичний хід, черговий порожній папірець, яких з минулого року полетіло у сміття достобіса.
Лише коли українські війська зачистять Донбас від окупантів і колаборантів, от тоді і треба думати, який офіційний статус він отримає.