Вибір Буковини: на фронті без змін

Прозвучали останні гудки, продзвеніли вирішальні дзвоники, поставивши кому на процедурі висування кандидатів у депутати Верховної Ради України на позачергових виборах 2014 р. А від виборів до виборів країна, як відомо, живе не на повні груди і далеко не так весело, як під час цього безкінечного і майже-таки Сізіфового процесу. Результат якого не настільки важливий у порівнянні з самими виборами, на яких «галасуючі» громадяни дізнаються багато нового не лише про кандидатів, але й про себе.

Проміжні висновки про цю кампанію їх особливо не порадують: вже очевидно, що обличчя політиків, достойних обрання, практично не змінились – на догоду часу лише трохи підновившись прізвищами знаних і незнаних комбатів, героїв Майдану і наївних активістів. Вибори по Україні і на місцях укотре підтвердили і класичний клановий розподіл сил, для яких формальні рамки партій і блоків не мають принципового значення. Про реальну політику значно більше говорять родинні стосунки посадовців, акціонерні частки і структура власності їхніх підприємств, аніж партійні квитки, коаліційні угоди чи красиві заяви на публіку.

Все це ми вже проходили – і пройдемо ще не раз. Нині ж повторюється класичний акт післяреволюційної драми під назвою «Поділ булави». Як і у 2005 р., владу захоплено ділять усе ті ж «помаранчеві» еліти, що на прикладі Буковини особливо виразно. Ті, хто за переконанням більшості українців, «злили» здобутки першого Майдану – нині намагаються стати розпорядниками і, без сумніву, так сам «злити» здобутки другого. Обличчя не змінюються, а серця тим більше. І якщо за десять років вони не змогли поділити владу, ефективно довівши країну до напівколапсу, то страшно уявити що буде, коли вони не поділять владу ще хоча б декілька наступних років. Які хочеться просто – пожити.

Але цирк нікуди не збирається, клоуни не поспішають зупиняти виставу – благо, вони завжди сміються останніми. Благо, завжди є з кого. Варто придивитись до цих загримованих персонажів – може, в них ми побачимо не тільки вчених ідіотів, але зовсім трохи – і самих себе. Не менш учених. І не менших ідіотів. Цього разу на Буковині концертуватимуть уславлені і добре відомі публіці актори – серед них і столичні гастролери. Як кажуть у таких випадках: «из обедневшей дворянской семьи».



Народний фронт змін

Чернівчанин Арсеній Яценюк укотре не зміг утриматись від спокуси «повоювати» хоча би на дільницях, обравши для старої-нової політичної сили назву партії Володимира Путіна. Завдячуючи «хедлайнеру», у списках ще залишились буковинці, а точніше однокласники, однокурсники та бізнес-партнери Арсенія Петровича. «Прохідний», якщо «Народний фронт» узагалі вважати «прохідним» – нинішній міністр юстиції Павло Петренко. На 204 «близькосхідному» окрузі – «малопрохідний» Максим Бурбак. Чия авантюра поборитись за мандат з представником «солідарної» «Нашої України» Володимиром Кулішем натякає хіба що на те, що посаду міністра чернівчанин покидати і не планує.

Відсутність кадрових ротацій на передгір’ях 202 округу і спроба протягнути Олександра Фищука навряд чи приведе його до перемоги. Нова ситуація і небувалий підйом ставок у внутрішньовидовій боротьбі «вічних опозиціонерів» може зіграти з амбіціями групи чинних і відставних «фронтовиків» злий, але вельми веселий жарт. Що стосується і «золотого» 201 округу в Чернівцях, на якому в одні ворота сподівається виграти «вічно молодий» Микола Федорук. Чиє прізвище, як і прізвище Юлії Володимирівни, вже, однак, не звучить так «молодо» і так магічно, як чотири роки тому. Що відчув і Геннадій Москаль, залишивши товариство на потопаючому кораблі.

Свобода Батьківщини

На тлі «фронтової» дефіляди блідою тінню виглядає місцева команда «реформованої» «Батьківщини». «Оновленої» настільки, що у прохідному місці не залишилось нікого, крім Івана Мунтяна. Тема козачка-дурачка у Верховній Раді, як видно, все ще не розкрита повністю – тож якщо «Правий сектор» не пройде в парламент, то принаймні матиме там довірену особу. Якщо Бог не відведе.

Близька до відчаю оказія «Свободи» – голова Чернівецької організації Віталій Мельничук з кожним роком упевнено просувається по списку – вниз. На порядок поступаючись навіть «гастролюючому» Руслану Зелику, чия нога давно не ступала на буковинському грунті. З таким ставленням до наступних виборів місцевий осередок може не дожити. Перші знаки вже подано.

Ч. 2: «Вибір Буковини: громадянські диспозиції»

Спеціально для «The Chernivtsi Times»
16 вересня 2014

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте