Кого купувати. На виборах і в роздріб
21 квітня потенційний кандидат на посаду чернівецького міського голови Назар Горук опублікував у мережі ВКурсі.ком розпачливий пост із риторичним запитанням: «Як перемогти олігархічні клани і брехню, не маючи власних ЗМІ?» Блогери кандидата розкритикували, сказали, що не одними ЗМІ перемагають, порадили більше працювати і розмовляти з живими людьми. І це правильно. Але у XXI ст. навіть у такому відносно невеликому місті як Чернівці – медіа відіграють ключову роль у політичних перемогах і поразках. Допустимо, кандидат отримає від добрих людей не дуже малу і не дуже велику суму – куди б ми її витратили на його місці? Прихильність яких ЗМІ купили би на час виборчої кампанії?
На місці прагматичного кандидата ми би воліли не викидати гроші на вітер, тому би одразу відмовились від масової рекламної кампанії на білбордах. Натомість обмежились би малими формами – сіті-лайтами – які і виглядають скромніше, і створюють потрібний нам ефект ненав’язливої безпосередньості. Можливо, ми би навіть поставили в місті кілька наметів – але не агітаційних, а для спілкування з волонтерами, прийому скарг і пропозицій, розмов про конкретні проекти, а не про нашого скромного кандидата.
Назар Горук згадав у дописі про соціальні мережі і про те, що їх недостатньо – і поки що це справді так. Тим не менше, за співвідношенням ціни й отриманого ефекту – це наразі найкращий інструмент тривалої комунікації. Не слід забувати, що певна – все ще невелика, але впливова категорія чернівчан – уже перестала дивитись телебачення, слухати радіо і навіть читати газети, отримуючи всю цю інформацію з Інтернету та обговорюючи її в блогах і соціальних мережах. Ми порадили би провести цільову рекламну кампанію у «Facebook», «Одноклассниках» і «ВКонтакте» – це відносно дешево, і стало би першою заявкою на впізнаваність особи та її слоганів. За умови активної і грамотної роботи з офіційними підписками і ненав’язливим просуванням (ніякого спаму!).
Ми би зовсім відмовились від якої-небудь контекстної або банерної реклами – остання відносно дорога, а її ефект такий же, як і в білбордів. В умовах виборчої кампанії це, швидше, спрацьовує як антиреклама. Зрештою, якщо грошей не бракує, можна рекламувати проекти та ідеї – і, поряд з рекламою в соцмережах, на короткий час прикупити одну-дві площі під креативні (sic) банери на найвідвідуваніших майданчиках Буковини – сайтах газет «Молодий буковинець» і «Від і до». Без фанатизму і в жодному разі не перетворюючи це на рекламу кандидата, але спрямовуючи читача на сторінки його проектів. Які мають зацікавити виборця навіть більше, аніж сам кандидат.
Оскільки ми би працювали не на «фейс», а на результат, то в роботі з медіа акцентували би на новинарно-аналітичній складовій. Ми би взагалі відмовились показувати або говорити про кандидата у форматі рекламних роликів – натомість відвели би промо-роликам на радіо і телебаченні функцію поширення меседжів та ідей. Без згадок імені, але з прозорим натяком та асоціативними рядами. Місце політика не в рекламних проміжках, а у prime time – і якщо це справді прогресивний кандидат, то його ім’я повинно згадуватись не лише у випусках новин, але й у розмовно-аналітичних передачах.
На радіо нас передусім зацікавила би програма «Суть речей» на «Станція» 103.2 FM. Адже звідси ми би мали і аудіо-запис, і коротке відео-резюме на «5 каналі», і друкопис для подальшого поширення Інтернетом. Друга цікава радіо-станція – «Буковинська хвиля» 100.0 FM з її помітним наголосом на розмовній журналістиці. Це також повноцінне суміщення з цифровим телебаченням, що дозволило би охопити й аудиторію каналу «Чернівецький промінь». Кандидату обов’язково слід було би з’являтись (у порядку значимості) в ефірах програм «Пряма відповідь» на ТРК «Чернівці», «Біля вікна» і «Політика» на ТВА, «Діалоги» на ЧП.
Працюючи з містом, ми би зовсім відмовились від радіо «Буковина», але не забули би про однойменний телеканал, який помітно впливає на громадську думку Чернівців – у першу чергу у форматі розмовних програм. Тим не менше, напряму купувати появу в новинах – чи то в «Темах дня», чи «Місцевого часу» – ми би вважали марною тратою коштів. Адже якщо кандидат активний і в нього правильно налагоджена виборча робота, то створені ним інформаційні прецеденти з’являтимуться на телебаченні і так. Їх тональність купувати нечесно і беззмістовно – цю функцію офіційно на правах реклами виконували би ролики проектів та ідей.
Чи працювали б ми з Інтернет-телебаченням? Із наявним у Чернівцях – ні. Ефект не вартий інвестицій, тому на місці розумного політика вклались би у власний відео-продакшн (ролики, звернення, інформаційний супровід, звіти з прес-конференцій) і поширювали би його з «YouTube» через блогосферу і соціальні мережі. А маючи більше коштів, на довгострокову перспективу профінансували би роботу власного Інтернет-ТБ – що значно дешевше за покупку реклами у більшості традиційних ЗМІ під обмежені в часі виборчі кампанії. В одного з кандидатів у Чернівцях такий досвід є, хоча його і важко назвати суспільно корисним.
Нарешті, критично-аналітичні матеріали і статті ми би спрямували у друковані ЗМІ. На наш погляд, можна обмежитись шпальтами газет «Молодий буковинець», «Погляд» і «Версії». Ми би також спробували попрацювати з комунальним виданням «Чернівці». Решта газет не мають достатнього охоплення в межах міста або працюють зі специфічними аудиторіями. В разі помітної присутності offline, на телебаченні і в соціальних медіа, друковану аналітику в Інтернеті можна було би зосередити всього на одному майданчику – будь-то «The Chernivtsi Times» чи «БукІнфо». Найкраще на останньому – попри певну анахронічність ресурсу, там її прочитає вся цільова аудиторія інших видань. А його відносна рівновіддаленість від політичних таборів є важливою обставиною для потенційного кандидата.
Нарешті, наш уявний політик, окрім живого спілкування, не мав би забувати і про його субститути – блоги і відео-блоги. Звертаючись персонально до виборця – і в разі конструктивних звернень і запитань персонально йому відповідаючи. Фінансова частина цього пункту наближається до нуля, але її ефект у певних аудиторіях швидко підіймає ставки гравця. Роботу ж із блогами і соціальними мережами ми би контролювали через статистичний функціонал мережі ВКурсі.ком, по можливості зводячи весь трафік на один відкритий майданчик.
Спеціально для ...
7 травня 2014
На місці прагматичного кандидата ми би воліли не викидати гроші на вітер, тому би одразу відмовились від масової рекламної кампанії на білбордах. Натомість обмежились би малими формами – сіті-лайтами – які і виглядають скромніше, і створюють потрібний нам ефект ненав’язливої безпосередньості. Можливо, ми би навіть поставили в місті кілька наметів – але не агітаційних, а для спілкування з волонтерами, прийому скарг і пропозицій, розмов про конкретні проекти, а не про нашого скромного кандидата.
Назар Горук згадав у дописі про соціальні мережі і про те, що їх недостатньо – і поки що це справді так. Тим не менше, за співвідношенням ціни й отриманого ефекту – це наразі найкращий інструмент тривалої комунікації. Не слід забувати, що певна – все ще невелика, але впливова категорія чернівчан – уже перестала дивитись телебачення, слухати радіо і навіть читати газети, отримуючи всю цю інформацію з Інтернету та обговорюючи її в блогах і соціальних мережах. Ми порадили би провести цільову рекламну кампанію у «Facebook», «Одноклассниках» і «ВКонтакте» – це відносно дешево, і стало би першою заявкою на впізнаваність особи та її слоганів. За умови активної і грамотної роботи з офіційними підписками і ненав’язливим просуванням (ніякого спаму!).
Ми би зовсім відмовились від якої-небудь контекстної або банерної реклами – остання відносно дорога, а її ефект такий же, як і в білбордів. В умовах виборчої кампанії це, швидше, спрацьовує як антиреклама. Зрештою, якщо грошей не бракує, можна рекламувати проекти та ідеї – і, поряд з рекламою в соцмережах, на короткий час прикупити одну-дві площі під креативні (sic) банери на найвідвідуваніших майданчиках Буковини – сайтах газет «Молодий буковинець» і «Від і до». Без фанатизму і в жодному разі не перетворюючи це на рекламу кандидата, але спрямовуючи читача на сторінки його проектів. Які мають зацікавити виборця навіть більше, аніж сам кандидат.
Оскільки ми би працювали не на «фейс», а на результат, то в роботі з медіа акцентували би на новинарно-аналітичній складовій. Ми би взагалі відмовились показувати або говорити про кандидата у форматі рекламних роликів – натомість відвели би промо-роликам на радіо і телебаченні функцію поширення меседжів та ідей. Без згадок імені, але з прозорим натяком та асоціативними рядами. Місце політика не в рекламних проміжках, а у prime time – і якщо це справді прогресивний кандидат, то його ім’я повинно згадуватись не лише у випусках новин, але й у розмовно-аналітичних передачах.
На радіо нас передусім зацікавила би програма «Суть речей» на «Станція» 103.2 FM. Адже звідси ми би мали і аудіо-запис, і коротке відео-резюме на «5 каналі», і друкопис для подальшого поширення Інтернетом. Друга цікава радіо-станція – «Буковинська хвиля» 100.0 FM з її помітним наголосом на розмовній журналістиці. Це також повноцінне суміщення з цифровим телебаченням, що дозволило би охопити й аудиторію каналу «Чернівецький промінь». Кандидату обов’язково слід було би з’являтись (у порядку значимості) в ефірах програм «Пряма відповідь» на ТРК «Чернівці», «Біля вікна» і «Політика» на ТВА, «Діалоги» на ЧП.
Працюючи з містом, ми би зовсім відмовились від радіо «Буковина», але не забули би про однойменний телеканал, який помітно впливає на громадську думку Чернівців – у першу чергу у форматі розмовних програм. Тим не менше, напряму купувати появу в новинах – чи то в «Темах дня», чи «Місцевого часу» – ми би вважали марною тратою коштів. Адже якщо кандидат активний і в нього правильно налагоджена виборча робота, то створені ним інформаційні прецеденти з’являтимуться на телебаченні і так. Їх тональність купувати нечесно і беззмістовно – цю функцію офіційно на правах реклами виконували би ролики проектів та ідей.
Чи працювали б ми з Інтернет-телебаченням? Із наявним у Чернівцях – ні. Ефект не вартий інвестицій, тому на місці розумного політика вклались би у власний відео-продакшн (ролики, звернення, інформаційний супровід, звіти з прес-конференцій) і поширювали би його з «YouTube» через блогосферу і соціальні мережі. А маючи більше коштів, на довгострокову перспективу профінансували би роботу власного Інтернет-ТБ – що значно дешевше за покупку реклами у більшості традиційних ЗМІ під обмежені в часі виборчі кампанії. В одного з кандидатів у Чернівцях такий досвід є, хоча його і важко назвати суспільно корисним.
Нарешті, критично-аналітичні матеріали і статті ми би спрямували у друковані ЗМІ. На наш погляд, можна обмежитись шпальтами газет «Молодий буковинець», «Погляд» і «Версії». Ми би також спробували попрацювати з комунальним виданням «Чернівці». Решта газет не мають достатнього охоплення в межах міста або працюють зі специфічними аудиторіями. В разі помітної присутності offline, на телебаченні і в соціальних медіа, друковану аналітику в Інтернеті можна було би зосередити всього на одному майданчику – будь-то «The Chernivtsi Times» чи «БукІнфо». Найкраще на останньому – попри певну анахронічність ресурсу, там її прочитає вся цільова аудиторія інших видань. А його відносна рівновіддаленість від політичних таборів є важливою обставиною для потенційного кандидата.
Нарешті, наш уявний політик, окрім живого спілкування, не мав би забувати і про його субститути – блоги і відео-блоги. Звертаючись персонально до виборця – і в разі конструктивних звернень і запитань персонально йому відповідаючи. Фінансова частина цього пункту наближається до нуля, але її ефект у певних аудиторіях швидко підіймає ставки гравця. Роботу ж із блогами і соціальними мережами ми би контролювали через статистичний функціонал мережі ВКурсі.ком, по можливості зводячи весь трафік на один відкритий майданчик.
Спеціально для ...
7 травня 2014
5 коментарів