Двоє у просторі: «Пафосних» в Чернівцях

16 січня в «Канапі на Чайковського» відбувся виступ «Pafosnyh» – електронного проекту хмельницького саунд-продюсера Matt Taylor. Концерт організувала творча ініціатива «Dzestra», відповідальна за ряд пафосних і не дуже чернівецьких проектів – урбаністичні студії «Dzestra Talks», кіноклуб «Картон», мандрівну галерею «<», а в недавньому минулому – і за освітній формат Вуличного університету.



Подія відбулась у кращих камерних традиціях «Канапи» – на відміну від недавнього концерту «Vivienne Mort», аншлагу цього разу не очікувалось. Проте кількість присутніх – 20-30 відвідувачів – видалась надто скромною навіть для маленької зали кафе. Можна списати це на відносну маловідомість «Pafosnyh» чи на невідповідність його музики – закладу, в якому було заплановано виступ. Проте, схоже, вагома причина також у часі проведення концерту, що співпав із затяжними студентськими канікулами. І це наводить на певні думки про реальні смаки корінних чернівчан.

Останній альбом «Pafosnyh» «Two In Space» помітно відрізняється від давніших композицій і є вкрай талановитою спробою повернутись до фантазійних витоків синтетичної музики 1970-их рр. Поціновувачі електронного ретро змогли відчути співзвучність платівки з мотивами легендарного латвійського радянського ансамблю «Zodiac», французької групи «Space» – чи сучасного харківського «музичного антикваріату» «Маяк» – доповнюючи вінтажний настрій важчою ритмікою XXI ст.



Реаліз можна назвати «атмосферним» та «космічним» у буквальному значенні слова: і тематика альбому, і візуальний концертний ряд (орбітальні зйомки земної поверхні з борту Space Shuttle) налаштовують на особливий романтичний лад «рожденных в Советском Союзе». Ті, хто ще застав дитячі розмальовки з радянськими атомоходами, науково-фантастичні книги, фільми, поштові марки про освоєння Арктики, стратосфери, трансатлантичні перельоти, технократичний оптимізм – ті, хто і тепер не знають поділу Евразії на два континенти, для кого слова «прогрес» і «матерія» не звучать устарівшими, а мрії стати космонавтами наївними – напевно, відчувають якусь ностальгію за втраченим майбутнім, слухаючи музику «Two In Space».

Цей настрій уловили й організатори, поставивши на квиток фотографію пам’ятника покорювачам космосу в Моніно роботи радянського скульптора-монументаліста Григорія Постнікова 1962 р. Проте, на жаль, двогодинний сет «Pafosnyh» умістив усього декілька композицій з нового альбому – попри те, що виступ позиціонувався як його презентація. Левова частка треків, що прозвучали в «Канапі», мали відверто танцювальне спрямування – а відтак не виділялись і особливою оригінальністю. Не резонуючи ані зі стінами закладу, ані з моїми очікуваннями.



Адже в «тягучках» Dubstep та одноманітних ритмах Drum’n’Bass простору для компонування мелодій завідомо небагато, і будь-які експерименти в цьому напрямку давно приречені на вторинне повторення вузького набору музичних паттернів. І хоча це мало турбує клубну субкультуру, зорієнтовану на танець і «тілесне» проживання звуку – всім тим, для кого щось іще значать мелодика і мотиви, через які розкривається неповторність композиторського таланту – важко назвати це чимось іншим, ніж «деградацією» музики.

Це в повній мірі стосується і багатогранної електроніки, яка з часів дада і футуризму, музичних експериментів John Cage і La Monte Young правила мистецьким авангардом, маючи за собою глибший ідейно-естетичний бекграунд. Сьогодні ж саме її поняття в більшості нерозривно асоціюється з легковажними клубними розвагами – і «модою» – що ніколи не становило справжнього наповнення синтетичної музики, завжди на один крок сучаснішої – і на два кроки маргінальнішої за свою добу. Важко сказати, чи це сповна розуміли відвідувачі чернівецького концерту «Pafosnyh» – як і сам хедлайнер, що у своєму виступі змістив наголос із важливого на другорядне. Однак факт появи «Two In Space» на Буковині не залишає нам інших сподівань.



Фотографії: Володимир Гуцул

Спеціально для «InBuk»
18 січня 2015