Ізолювати чернівчан. Хроніка однієї узурпації
Під час недільного телемарафону на каналі «Чернівецький промінь» політичний аналітик Олег Хавич озвучив прогноз: більшість у новообраній міській раді формуватиметься при участі прокуратури та міліції. Українська влада ніколи не знала кращих методів впливу на непідконтрольних депутатів, аніж кийки, шантаж або підкуп – і там, де не виходить домовитись, рушниця обов’язково вистрілить. Особливо якщо це не рушниця, а АКС-74У з оптикою і трьома ріжками бойових набоїв. Для влучних погроз – та прицільної стрільби.
Скандал, що розгорається навколо обшуку, здійсненого правоохоронцями вранці, 27 жовтня, у помешканні кандидата в депутати до Чернівецької міської ради Ростислава Білика – не судова рутина, і тим більше не випадковість. Перемога на виборах політичної партії «Рідне місто», яка отримає чверть депутатських мандатів, а також 26% голосів виборців на підтримку її кандидата на посаду міського голови Віталія Михайлішина – це початок переформатування політичної карти Чернівців, а з тим і перший дзвінок на вихід чинному меру Олексію Каспруку, рейтинг якого за попередніми результатами обвалився на 17%.
Проте мистецтво програвати дано не кожному. Достойно вийти з гри і потиснути руку переможцю – означає володіти якщо не особливими моральними або акторськими якостями, то, принаймні, здатністю і волею досягати компромісів. Цей красивий трюк Миколи Федорука його наступник Олексій Павлович так і не засвоїв, перетворивши, за власним висловлюванням, півтора роки мерської каденції на «політичний цирк», у якому головну скрипку грає він сам. І хоча «спільні зусилля» віддавна були ідеалом Чернівців – бажання домовлятись у Ратуші ніхто із політичних гравців не демонструє.
Сподівання на оновлення міської ради виявились марними. Свій перший брифінг після виборів мер Чернівців Олексій Каспрук присвятив обвинуваченням партії-переможця у фальсифікації результатів, обізвавши кожного четвертого новообраного депутата – а з ними і кожного четвертого виборця – «запроданцями». Емоційну тираду Олексія Павловича перед телекамерами можна було б списати на безсонну виборчу ніч та розхитані нерви міського голови, який опиняється у Ратуші сам-на-сам із опозицією – вперше без партійної підтримки і зростаючою недовірою городян. Але окремі деталі драми, що розгортається на очах громадськості, виказують почерк незримого автора, що вирішив розіграти вибори за гостросюжетним сценарієм.
* * *
На ранок другого дня після виборів у помешкання кандидата в депутати по 25 округу Ростислава Білика вривається неопізнаний спецпідрозділ міліції, екіпований як для затримання терористичної чи організованої злочинної групи – маски, каски, автомати. Все це спорядження, як виявилось, було необхідне для здійснення обшуку у справі за підозрою в підкупі виборців. У доступі на місце події депутатам, журналістам та адвокату в найкращих правоохоронних традиціях порушення законів у перші години обшуку було відмовлено. Подібні «маски-шоу» в Україні вже стали рутиною, але в Чернівцях практика відвертого залякування опонентів апробована вперше.
Те, що справа має політичне забарвлення, визнає і сам Олексій Каспрук, не приховуючи власної ролі в шантажі опонентів. Уже за першої появи перед пресою 26 жовтня мер Чернівців пообіцяв депутатам «Рідного міста» всебічну «ізоляцію», визнав партію-переможця демократичних виборів «недемократичною» – та відмовив їй у праві називатись «опозицією». Те, що міський голова «демократично» вирішив назначати собі «опозицію» сам – не новина, а лише спроба продовжувати закладені Миколою Федоруком традиції ручного управління міською радою. Проте Ратуша – колісниця, що не всякому Фаетону під стать, адже авторитет, як відомо, довго здобувається, але у спадок не передається.
Недобрі знаки, однак, були явлені дещо раніше. Перші недвозначні погрози опонентам прозвучали ще на прес-конференції 23 жовтня із уст чинного народного депутата Максима Бурбака. Після оголошення результатів останніх соціологічних опитувань, які давали «Рідному місту» переможні рейтинги, однопартієць чернівецького мера з невинною усмішкою натякнув, що в разі прийняття «незаконних» (себто незручних для його партії) рішень новообрана Чернівецька міська рада може бути розпущена – постановою парламенту, в якому засідає він сам. Тижнем раніше, 13 жовтня, спілкуючись із журналістами, він з такою ж усмішкою ввів до обігу мем «запроданці», наперед заклеймивши ним частину майбутніх депутатів із конкуруючої партії.
Закономірно, головною тезою виборчої кампанії на боці Олексія Каспрука стало звинувачення опонентів у підкупі виборців – а з тим і прив’язування всіх городян, які проголосують за найближчого конкурента Віталія Михайлішина, до слова «запроданці», одночасно такого, що принижує – і натякає на прізвище одного із кандидатів від «Рідного міста» Василя Продана. Філологічно тонка – та філософськи цинічна тактика, що дозволила при допомозі лояльних блогерів і ЗМІ дегуманізувати саму можливість альтернативного вибору, заклеймити його ганьбою. «Прості люди» в риториці «Рідного міста» легко стали «запроданцями» в риториці «фронтовиків» Олексія Каспрука. Згідно цієї маніпулятивної лінії бути соціально незахищеним і голосувати за партію Василя Продана – значить не мати власного голосу, бути «запроданцем» – одним словом: «продавати голос».
Поява цього слова у войовничій промові Олексія Каспрука 26 жовтня не випадкова. Попереднього дня на виборчій дільниці по вул. Небесної сотні спостерігачами Громадянської мережі «Опора» було зафіксовано, як окремі студенти фотографують свої бюлетені з позначками за кандидата від «Рідного міста» Ростислава Білика. Ми не знаємо справжнього замовника цієї акції і наразі не можемо достеменно визначати ступінь вини тих чи ін. фігурантів – проте відзначимо елементи, які найбільше кидаються в очі. За свідченням кандидата до міської ради від Громадського руху «Народний контроль» Юлії Сафтенко, яка в день виборів чомусь виконувала функції журналіста – студенти не приховували своїх дій, а серед учасників «демонстративного голосування», що фіксували свої позначки, був також висуванець від «Громадянської позиції» по тому ж округу Михайло Романишин.
Хоча підкуп виборців і порушення таємниці волевиявлення є кримінальним злочином, це не завадило спостерігачам самим піти на правопорушення, насильно вилучаючи у студентів телефони і копіюючи з них фотографії – що згідно п. 1 ст. 186 Кримінального кодексу, вірогідно, мало би кваліфікуватись як «грабіж». Самим правоохоронцям у цьому дійстві спостерігачами була відведена роль – спостерігачів. Після чого політики і викладачі університету приміряли собі роль суддів: Олексій Каспрук на спільній прес-конференції з іншими учасниками виборчого процесу засудив ще не доведені судом дії кандидата від «Рідного міста», а Вчена рада Чернівецького національного університету – гіпотетичну вину Ростислава Білика.
* * *
У цій історії ми не збираємось доводити або спростосувати можливу провину кандидата, оскільки це підлягає компетенції судів та правоохоронних органів – але для «чистоти експерименту» журналістам необхідно звертати увагу на інерційне або зумисне ігнорування цілої низки процедурних моментів, за якими відчувається не простий збіг, а свідомий умисел замовників. Політично ангажовані заяви мера Чернівців, його вивірений піар на ситуації і спроби будь-якою ціною не допустити в міську раду опозиційну депутатську групу, звернення однопартійця, народного депутата Максима Бурбака до іншого однопартійця, міністра внутрішніх справ Арсена Авакова з вимогою «розібратись», за якою слідує безрезультатний обшук дитячої кімнати під дулами автоматів – виглядає як частина електорального сценарію з порятунку Олексія Каспрука.
Студенти в політичному конфлікті стали зручним об’єктом для маніпуляцій – молодь недосвідчена, викликає менше співчуття і, на відміну від пенсіонерів, її легше купити та залякати. При цьому тема розігруватиметься в найкращих традиціях тартюфівської моралі: задачею штабу та лояльних ЗМІ буде знімати з інформаційної повістки будь-які натяки на використання адмінресурсу самим Олексієм Каспруком (як це було у травні 2014 р., коли агітацію та контр-агітацію в робочий час проводили працівники ЖРЕПів) – а тимпаче фактів прямого підкупу виборців та організаторів виборчого процесу на місцях (роздача по 170-270 грн. керівникам ОСББ в міській раді 30 вересня).
Особливу позицію у згаданих інцидентах займає Громадянська мережа «Опора», чиє представництво в Чернівцях послідовно не помічає порушень з боку чинного мера – та водночас виступає головним обвинувачувачем його опонентів. А головне: тема підкупу виборців не переходить у тему підкупу журналістів – яку на Буковині з часів скандальних «плівок Довганича» замовчують настільки ж «невинно», наскільки й заробляють на ній. Адже блогерам і тенденційним ЗМІ у цій ситуації відведена ключова роль: ігнорувати або очорнювати будь-які факти, що можуть порушити цілісність картини та негативного образу «запроданців».
Для цього не гріх удаватись до багатого арсеналу подвійних стандартів, головним із яких стане кампанія проти «аморальних» студентів, які, проживаючи в гуртожитках по вул. Небесної сотні (sic), «цинічно» продають свій голос невідомим, що замовляють у них відповідну позначку в бюлетені. Проте яким би глибоким не було моральне обурення, трьох тижнів виборчої кампанії у прелюдії другого туру явно не вистачить, аби знайти справжнього замовника злочину чи провокації – але з лишком вистачить для дискредитації і залякування політичних опонентів. Заради чого гра і розпочиналась.
Роль «скотів» у цій ситуації приміряють уже нові політики та журналісти, які ще недавно всіляко покривали студентів та організаторів блокування Ратуші 1 грудня 2013 р. Тоді ані перекриття вул. Головної, ані захоплення адміністративної будівлі – ні навіть спроба пронести в міську раду каністри з бензином для суспільства не позиціонувались як незаконні дії. Однак те, що в силу місцевої політичної кон’юнктури сходило з рук під час Евромайдану, не стане індульгенцією сьогодні: і вже скоро суспільству нагадають, що «запроданці» (студенти, малозабезпечені і пенсіонери) за законами жанру повинні «сидіти». Хтось за гратами – а хтось у холодних квартирах, не маючи ані свободи вибору, ані свободи пересування в рідному місті.
Тому що блокування вул. Головної громадськими активістами, як і перекриття вул. Заставнянської пенсіонерами – це речі одного порядку, «фактично спроба повалення державного ладу» (Максим Михайленко). З якою без церемоній розбиратимуться замасковані спецпризначенці під донецькими номерами. При цьому «демократичні» партії – серед яких і та, що відзначилась біля Верховної Ради метанням гранати – разом із Олексієм Каспруком, не дочекавшись суду, встигнуть відхилити «будь-які намагання подати дії із встановлення замовників та організаторів підкупу виборців у Чернівцях як політичні репресії» (sic). Та вперше побачать у перекритті руху транспорту ознаки «дестабілізації».
Ніхто не помічатиме злочинності закликів до виключення з університету підозрюваних студентів, чиї справи не лише не доведені, але навіть не передані до суду. А з тим і злочинності остракізму з політичних мотивів – із завбачливою відмовою називати його «політичним переслідуванням» – та позбавлення партії-переможця виборів статусу опозиції. Подвійності оціночних стандартів лукаво або щиро не помічатимуть і самі журналісти, роль котрих, незалежно від розвитку ситуації, полягатиме в підтримці створеного ними ж негативного фону висвітлення подій, на якому в емоційному «угарі» та популістських заявах найперше будуть «ізольовані» і процедурні моменти, і холодний розум, і критичне мислення.
Спеціально для «The Chernivtsi Times»
28 жовтня 2015
Скандал, що розгорається навколо обшуку, здійсненого правоохоронцями вранці, 27 жовтня, у помешканні кандидата в депутати до Чернівецької міської ради Ростислава Білика – не судова рутина, і тим більше не випадковість. Перемога на виборах політичної партії «Рідне місто», яка отримає чверть депутатських мандатів, а також 26% голосів виборців на підтримку її кандидата на посаду міського голови Віталія Михайлішина – це початок переформатування політичної карти Чернівців, а з тим і перший дзвінок на вихід чинному меру Олексію Каспруку, рейтинг якого за попередніми результатами обвалився на 17%.
Проте мистецтво програвати дано не кожному. Достойно вийти з гри і потиснути руку переможцю – означає володіти якщо не особливими моральними або акторськими якостями, то, принаймні, здатністю і волею досягати компромісів. Цей красивий трюк Миколи Федорука його наступник Олексій Павлович так і не засвоїв, перетворивши, за власним висловлюванням, півтора роки мерської каденції на «політичний цирк», у якому головну скрипку грає він сам. І хоча «спільні зусилля» віддавна були ідеалом Чернівців – бажання домовлятись у Ратуші ніхто із політичних гравців не демонструє.
Сподівання на оновлення міської ради виявились марними. Свій перший брифінг після виборів мер Чернівців Олексій Каспрук присвятив обвинуваченням партії-переможця у фальсифікації результатів, обізвавши кожного четвертого новообраного депутата – а з ними і кожного четвертого виборця – «запроданцями». Емоційну тираду Олексія Павловича перед телекамерами можна було б списати на безсонну виборчу ніч та розхитані нерви міського голови, який опиняється у Ратуші сам-на-сам із опозицією – вперше без партійної підтримки і зростаючою недовірою городян. Але окремі деталі драми, що розгортається на очах громадськості, виказують почерк незримого автора, що вирішив розіграти вибори за гостросюжетним сценарієм.
* * *
На ранок другого дня після виборів у помешкання кандидата в депутати по 25 округу Ростислава Білика вривається неопізнаний спецпідрозділ міліції, екіпований як для затримання терористичної чи організованої злочинної групи – маски, каски, автомати. Все це спорядження, як виявилось, було необхідне для здійснення обшуку у справі за підозрою в підкупі виборців. У доступі на місце події депутатам, журналістам та адвокату в найкращих правоохоронних традиціях порушення законів у перші години обшуку було відмовлено. Подібні «маски-шоу» в Україні вже стали рутиною, але в Чернівцях практика відвертого залякування опонентів апробована вперше.
Те, що справа має політичне забарвлення, визнає і сам Олексій Каспрук, не приховуючи власної ролі в шантажі опонентів. Уже за першої появи перед пресою 26 жовтня мер Чернівців пообіцяв депутатам «Рідного міста» всебічну «ізоляцію», визнав партію-переможця демократичних виборів «недемократичною» – та відмовив їй у праві називатись «опозицією». Те, що міський голова «демократично» вирішив назначати собі «опозицію» сам – не новина, а лише спроба продовжувати закладені Миколою Федоруком традиції ручного управління міською радою. Проте Ратуша – колісниця, що не всякому Фаетону під стать, адже авторитет, як відомо, довго здобувається, але у спадок не передається.
Недобрі знаки, однак, були явлені дещо раніше. Перші недвозначні погрози опонентам прозвучали ще на прес-конференції 23 жовтня із уст чинного народного депутата Максима Бурбака. Після оголошення результатів останніх соціологічних опитувань, які давали «Рідному місту» переможні рейтинги, однопартієць чернівецького мера з невинною усмішкою натякнув, що в разі прийняття «незаконних» (себто незручних для його партії) рішень новообрана Чернівецька міська рада може бути розпущена – постановою парламенту, в якому засідає він сам. Тижнем раніше, 13 жовтня, спілкуючись із журналістами, він з такою ж усмішкою ввів до обігу мем «запроданці», наперед заклеймивши ним частину майбутніх депутатів із конкуруючої партії.
Закономірно, головною тезою виборчої кампанії на боці Олексія Каспрука стало звинувачення опонентів у підкупі виборців – а з тим і прив’язування всіх городян, які проголосують за найближчого конкурента Віталія Михайлішина, до слова «запроданці», одночасно такого, що принижує – і натякає на прізвище одного із кандидатів від «Рідного міста» Василя Продана. Філологічно тонка – та філософськи цинічна тактика, що дозволила при допомозі лояльних блогерів і ЗМІ дегуманізувати саму можливість альтернативного вибору, заклеймити його ганьбою. «Прості люди» в риториці «Рідного міста» легко стали «запроданцями» в риториці «фронтовиків» Олексія Каспрука. Згідно цієї маніпулятивної лінії бути соціально незахищеним і голосувати за партію Василя Продана – значить не мати власного голосу, бути «запроданцем» – одним словом: «продавати голос».
Поява цього слова у войовничій промові Олексія Каспрука 26 жовтня не випадкова. Попереднього дня на виборчій дільниці по вул. Небесної сотні спостерігачами Громадянської мережі «Опора» було зафіксовано, як окремі студенти фотографують свої бюлетені з позначками за кандидата від «Рідного міста» Ростислава Білика. Ми не знаємо справжнього замовника цієї акції і наразі не можемо достеменно визначати ступінь вини тих чи ін. фігурантів – проте відзначимо елементи, які найбільше кидаються в очі. За свідченням кандидата до міської ради від Громадського руху «Народний контроль» Юлії Сафтенко, яка в день виборів чомусь виконувала функції журналіста – студенти не приховували своїх дій, а серед учасників «демонстративного голосування», що фіксували свої позначки, був також висуванець від «Громадянської позиції» по тому ж округу Михайло Романишин.
Хоча підкуп виборців і порушення таємниці волевиявлення є кримінальним злочином, це не завадило спостерігачам самим піти на правопорушення, насильно вилучаючи у студентів телефони і копіюючи з них фотографії – що згідно п. 1 ст. 186 Кримінального кодексу, вірогідно, мало би кваліфікуватись як «грабіж». Самим правоохоронцям у цьому дійстві спостерігачами була відведена роль – спостерігачів. Після чого політики і викладачі університету приміряли собі роль суддів: Олексій Каспрук на спільній прес-конференції з іншими учасниками виборчого процесу засудив ще не доведені судом дії кандидата від «Рідного міста», а Вчена рада Чернівецького національного університету – гіпотетичну вину Ростислава Білика.
* * *
У цій історії ми не збираємось доводити або спростосувати можливу провину кандидата, оскільки це підлягає компетенції судів та правоохоронних органів – але для «чистоти експерименту» журналістам необхідно звертати увагу на інерційне або зумисне ігнорування цілої низки процедурних моментів, за якими відчувається не простий збіг, а свідомий умисел замовників. Політично ангажовані заяви мера Чернівців, його вивірений піар на ситуації і спроби будь-якою ціною не допустити в міську раду опозиційну депутатську групу, звернення однопартійця, народного депутата Максима Бурбака до іншого однопартійця, міністра внутрішніх справ Арсена Авакова з вимогою «розібратись», за якою слідує безрезультатний обшук дитячої кімнати під дулами автоматів – виглядає як частина електорального сценарію з порятунку Олексія Каспрука.
Студенти в політичному конфлікті стали зручним об’єктом для маніпуляцій – молодь недосвідчена, викликає менше співчуття і, на відміну від пенсіонерів, її легше купити та залякати. При цьому тема розігруватиметься в найкращих традиціях тартюфівської моралі: задачею штабу та лояльних ЗМІ буде знімати з інформаційної повістки будь-які натяки на використання адмінресурсу самим Олексієм Каспруком (як це було у травні 2014 р., коли агітацію та контр-агітацію в робочий час проводили працівники ЖРЕПів) – а тимпаче фактів прямого підкупу виборців та організаторів виборчого процесу на місцях (роздача по 170-270 грн. керівникам ОСББ в міській раді 30 вересня).
Особливу позицію у згаданих інцидентах займає Громадянська мережа «Опора», чиє представництво в Чернівцях послідовно не помічає порушень з боку чинного мера – та водночас виступає головним обвинувачувачем його опонентів. А головне: тема підкупу виборців не переходить у тему підкупу журналістів – яку на Буковині з часів скандальних «плівок Довганича» замовчують настільки ж «невинно», наскільки й заробляють на ній. Адже блогерам і тенденційним ЗМІ у цій ситуації відведена ключова роль: ігнорувати або очорнювати будь-які факти, що можуть порушити цілісність картини та негативного образу «запроданців».
Для цього не гріх удаватись до багатого арсеналу подвійних стандартів, головним із яких стане кампанія проти «аморальних» студентів, які, проживаючи в гуртожитках по вул. Небесної сотні (sic), «цинічно» продають свій голос невідомим, що замовляють у них відповідну позначку в бюлетені. Проте яким би глибоким не було моральне обурення, трьох тижнів виборчої кампанії у прелюдії другого туру явно не вистачить, аби знайти справжнього замовника злочину чи провокації – але з лишком вистачить для дискредитації і залякування політичних опонентів. Заради чого гра і розпочиналась.
Роль «скотів» у цій ситуації приміряють уже нові політики та журналісти, які ще недавно всіляко покривали студентів та організаторів блокування Ратуші 1 грудня 2013 р. Тоді ані перекриття вул. Головної, ані захоплення адміністративної будівлі – ні навіть спроба пронести в міську раду каністри з бензином для суспільства не позиціонувались як незаконні дії. Однак те, що в силу місцевої політичної кон’юнктури сходило з рук під час Евромайдану, не стане індульгенцією сьогодні: і вже скоро суспільству нагадають, що «запроданці» (студенти, малозабезпечені і пенсіонери) за законами жанру повинні «сидіти». Хтось за гратами – а хтось у холодних квартирах, не маючи ані свободи вибору, ані свободи пересування в рідному місті.
Тому що блокування вул. Головної громадськими активістами, як і перекриття вул. Заставнянської пенсіонерами – це речі одного порядку, «фактично спроба повалення державного ладу» (Максим Михайленко). З якою без церемоній розбиратимуться замасковані спецпризначенці під донецькими номерами. При цьому «демократичні» партії – серед яких і та, що відзначилась біля Верховної Ради метанням гранати – разом із Олексієм Каспруком, не дочекавшись суду, встигнуть відхилити «будь-які намагання подати дії із встановлення замовників та організаторів підкупу виборців у Чернівцях як політичні репресії» (sic). Та вперше побачать у перекритті руху транспорту ознаки «дестабілізації».
Ніхто не помічатиме злочинності закликів до виключення з університету підозрюваних студентів, чиї справи не лише не доведені, але навіть не передані до суду. А з тим і злочинності остракізму з політичних мотивів – із завбачливою відмовою називати його «політичним переслідуванням» – та позбавлення партії-переможця виборів статусу опозиції. Подвійності оціночних стандартів лукаво або щиро не помічатимуть і самі журналісти, роль котрих, незалежно від розвитку ситуації, полягатиме в підтримці створеного ними ж негативного фону висвітлення подій, на якому в емоційному «угарі» та популістських заявах найперше будуть «ізольовані» і процедурні моменти, і холодний розум, і критичне мислення.
Спеціально для «The Chernivtsi Times»
28 жовтня 2015
0 коментарів