Хлопчик для биття, або Доброго мера обирали?
Хлопчик для биття (англ. whipping boy) –
хлопчик, якого карали, коли принц погано поводився.
Посада при англійському дворі в XVI-XVII ст.
У неформальній бесіді після ефіру «Без емоцій» депутат Чернівецької міської ради від «Свободи» Олена Калмикова відзначила про мера Олексія Каспрука одну непересічну річ: міський голова направду не бере хабарів. Стосовно чого один аналітик пожартував, що ніхто й не пропонує. Адже ключові питання вирішуються зовсім не в кабінеті мера – за реальні активи розраховуються із реальними акціонерами, а не зітц-головою Фунтом, якому обіцяні строго 120 рублів на свободі і 240 у тюрмі.
Про Олексія Павловича небезпідставно твердять, що самостійно він не вирішує нічого. Олексій Каспрук – залежний мер, а після осінніх виборів ступінь його залежності зростатиме у прямій відповідності з переділом політичних впливів у країні, місті та регіоні. Наступнику Миколи Федорука доведеться дослухатись не лише до безпосередніх покровителів та рахуватись із сильною опозицією, але й узгоджувати годинники із другорядними фракціями, на чиїх багнетах він зможе вирішувати сесійні питання – і за які прийдеться розплачуватись поступками, приниженнями та втратою реального контролю над містом.
Якщо Олексій Каспрук переможе у другому турі – його перемога стане Пірровою, і буде гідна не лише привітань, але й щирого співчуття. Адже не маючи в Ратуші власної фракції, міському голові доведеться не стільки балансувати, скільки виконувати прямі вказівки гравців, котрі зможуть домовлятись і без нього. При цьому на Олексія Каспрука паде вся ноша тарифної політики однопартійця і «почесного чернівчанина» Арсенія Яценюка, негативна віддача від неефективних кадрових призначень за квотами Олексія і Максима Бурбаків – меру згадуватимуть усе в чому він винен і не винен, від директорів з «Facebook» і п’яних заступників на вул. Хмельницького до лінивих сантехніків та циркових вистав у сесійній залі.
Nolens volens Олексій Каспрук став придворним «хлопчиком для биття», регентом на троні бургомістра, котрий, як англійська королева, править, але не керує – і розплачується за право одягати мерський ланцюг власним здоров’ям, огульною і часто несправедливою критикою, а головне – кровними амбіціями, принесеними в жертву на вівтар марнославства. Віталій Михайлішин зі значними іміджевими втратами цю роль уже відіграв – з того часу кожен наступний за Миколою Трохимовичем політик проходить у Ратуші принизливу ініціацію. Ні вороги, ні підлеглі не зносять слабкості, тож чи не стане символ влади й авторитету на шиї нового управителя – літописними кайданами?
Олексій Павлович, попри вдавану «товстошкірість», демонструє на людях дедалі більше роздратування і неспокій – посада мера йому явно не до душі. Опоненти й без того розносять за несамостійність, кадрові прорахунки та управлінську недбалість – так тепер і простого радника Ірини Карімової на публіці так багато, що це вже б’є по репутації міського голови. В той час як у заступниках мера ходять колишні «регіонали», на котрих покладатись ще небезпечніше, а найдосвідченіший з-поміж них, поки-ще-секретар міської ради Ярослав Кушнірик, в останню мить зібрав речі та зістрибнув з корабля.
«Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих». У Ярослава Денисовича добре розвинене відчуття моменту – як політик зі стажем він знає коли вчасно піти, як це було у передреволюційному 2013 р. Аби спробувати власні сили і грати «на підвищення» – чи просто виторгувати посаду за відйом голосів в одного з кандидатів. Головний біль Ярослава Кушнірика перед першим туром був вимушений розділити і мер Олексій Каспрук, марно шукаючи солідарності з «Солідарністю», а після виборів навіть у разі перемоги та блокування з партією влади кожен крок міського голови гратиме проти нього. Олексія Каспрука ще завзятіше побиватимуть камінням за гріхи його наставників, а після вірогідної відставки Арсенія Яценюка з посади прем’єр-міністра призначать «цапом-відбувайлом» за провали у масштабах міста – аналогічно до того, як на Арсенія Петровича буде списано все, що пішло «не так» у масштабах країни.
Після зміни обстановки це можуть зробити друзі-вороги із «Солідарності», а також колишні соратники по «Батьківщині», з котрими стосунки у «фронтовиків» особливим теплом не відзначаються. Останні заяви Івана Мунтяна і Наталії Якимчук стосовно другого туру і необхідності «мирного співіснування» всіх фракцій міської ради варто розцінювати як попередження войовничому мерові – і перший крок із його примусового «замирення». При цьому невигідного Олексію Каспруку конфлікту з депутатами «Рідного міста» можна було уникнути: справу Ростислава Білика вирішити тихо, руками журналістів і міліції, не встряваючи в конфлікт особисто і не наражаючись на зворотній удар. Натомість міський голова пішов на поводу чи то закулісних кураторів, чи власних емоцій – і почав заводити ситуацію у глухий кут, вихід із якого врешті-решт не віднайде він сам.
Стратегія «Рідного міста» із розмивання провладної більшості, окрім ситуативних домовленостей, передбачатиме довгострокові теми, на які зав’язуватимуться потенційні «дезертири» у стінах Ратуші та за її межами. «Батьківщина», Радикальна партія та Об’єднання «Самопоміч» стануть кістяком соціальної критики мера, що вигідно резонуватиме із популістськими ініціативами «Рідного міста». «Свобода» та УкрОП в умовах неуникної розкрутки репресивного маховика в масштабах країни стають вимушеними союзниками «Рідного міста» в темі політичних переслідувань. Радикалізм «Народного контролю» можна пом’якшити перемовинами в Києві, зі слабоорганізованою «Самопоміччю» домовлятись через лояльних агентів, а з Блоком Петра Порошенка – просто розмінятись посадами і стратегічними сферами впливу.
Оскільки «фронтовиків» у «Солідарності» для самостійної гри недостатньо, секретарем міської ради за підтримки «Рідного міста» швидше за все буде обраний Василь Максимюк, а після відставки Арсенія Яценюка взимку може захитатись і крісло міського голови. Привид дострокового припинення повноважень, якого першими помітили експерти Борис Руснак та Ігор Баб’юк, уже бродить коридорами Ратуші, загрожуючи Олексію Каспруку повторити Федоруковий екзиль 2011 р. При цьому Олексій Павлович підставляється сам – із ірраціональною, «фронтовою» рішучістю провокуючи лобовий конфлікт замість пошуку компромісу, формулу якого дещо краще вмів знаходити Микола Федорук.
І щойно дасть тріщину столичний «дах», Олексія Каспрука або «злиють» услід за розпадом фракції «Народного фронту» в парламенті, або – ще гірше – залишать як сесійне опудало, на яке можна буде голосно вішати собак – у той час як щурі тихо танцюватимуть у залі. «Сегодня утром, гуляя по парку, я встретил Гамлета, он катил на роликах, просто катил на роликах… и всем было наплевать».
Спеціально для «The Chernivtsi Times»
10 листопада 2015
хлопчик, якого карали, коли принц погано поводився.
Посада при англійському дворі в XVI-XVII ст.
У неформальній бесіді після ефіру «Без емоцій» депутат Чернівецької міської ради від «Свободи» Олена Калмикова відзначила про мера Олексія Каспрука одну непересічну річ: міський голова направду не бере хабарів. Стосовно чого один аналітик пожартував, що ніхто й не пропонує. Адже ключові питання вирішуються зовсім не в кабінеті мера – за реальні активи розраховуються із реальними акціонерами, а не зітц-головою Фунтом, якому обіцяні строго 120 рублів на свободі і 240 у тюрмі.
Про Олексія Павловича небезпідставно твердять, що самостійно він не вирішує нічого. Олексій Каспрук – залежний мер, а після осінніх виборів ступінь його залежності зростатиме у прямій відповідності з переділом політичних впливів у країні, місті та регіоні. Наступнику Миколи Федорука доведеться дослухатись не лише до безпосередніх покровителів та рахуватись із сильною опозицією, але й узгоджувати годинники із другорядними фракціями, на чиїх багнетах він зможе вирішувати сесійні питання – і за які прийдеться розплачуватись поступками, приниженнями та втратою реального контролю над містом.
Якщо Олексій Каспрук переможе у другому турі – його перемога стане Пірровою, і буде гідна не лише привітань, але й щирого співчуття. Адже не маючи в Ратуші власної фракції, міському голові доведеться не стільки балансувати, скільки виконувати прямі вказівки гравців, котрі зможуть домовлятись і без нього. При цьому на Олексія Каспрука паде вся ноша тарифної політики однопартійця і «почесного чернівчанина» Арсенія Яценюка, негативна віддача від неефективних кадрових призначень за квотами Олексія і Максима Бурбаків – меру згадуватимуть усе в чому він винен і не винен, від директорів з «Facebook» і п’яних заступників на вул. Хмельницького до лінивих сантехніків та циркових вистав у сесійній залі.
Nolens volens Олексій Каспрук став придворним «хлопчиком для биття», регентом на троні бургомістра, котрий, як англійська королева, править, але не керує – і розплачується за право одягати мерський ланцюг власним здоров’ям, огульною і часто несправедливою критикою, а головне – кровними амбіціями, принесеними в жертву на вівтар марнославства. Віталій Михайлішин зі значними іміджевими втратами цю роль уже відіграв – з того часу кожен наступний за Миколою Трохимовичем політик проходить у Ратуші принизливу ініціацію. Ні вороги, ні підлеглі не зносять слабкості, тож чи не стане символ влади й авторитету на шиї нового управителя – літописними кайданами?
Олексій Павлович, попри вдавану «товстошкірість», демонструє на людях дедалі більше роздратування і неспокій – посада мера йому явно не до душі. Опоненти й без того розносять за несамостійність, кадрові прорахунки та управлінську недбалість – так тепер і простого радника Ірини Карімової на публіці так багато, що це вже б’є по репутації міського голови. В той час як у заступниках мера ходять колишні «регіонали», на котрих покладатись ще небезпечніше, а найдосвідченіший з-поміж них, поки-ще-секретар міської ради Ярослав Кушнірик, в останню мить зібрав речі та зістрибнув з корабля.
«Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих». У Ярослава Денисовича добре розвинене відчуття моменту – як політик зі стажем він знає коли вчасно піти, як це було у передреволюційному 2013 р. Аби спробувати власні сили і грати «на підвищення» – чи просто виторгувати посаду за відйом голосів в одного з кандидатів. Головний біль Ярослава Кушнірика перед першим туром був вимушений розділити і мер Олексій Каспрук, марно шукаючи солідарності з «Солідарністю», а після виборів навіть у разі перемоги та блокування з партією влади кожен крок міського голови гратиме проти нього. Олексія Каспрука ще завзятіше побиватимуть камінням за гріхи його наставників, а після вірогідної відставки Арсенія Яценюка з посади прем’єр-міністра призначать «цапом-відбувайлом» за провали у масштабах міста – аналогічно до того, як на Арсенія Петровича буде списано все, що пішло «не так» у масштабах країни.
Після зміни обстановки це можуть зробити друзі-вороги із «Солідарності», а також колишні соратники по «Батьківщині», з котрими стосунки у «фронтовиків» особливим теплом не відзначаються. Останні заяви Івана Мунтяна і Наталії Якимчук стосовно другого туру і необхідності «мирного співіснування» всіх фракцій міської ради варто розцінювати як попередження войовничому мерові – і перший крок із його примусового «замирення». При цьому невигідного Олексію Каспруку конфлікту з депутатами «Рідного міста» можна було уникнути: справу Ростислава Білика вирішити тихо, руками журналістів і міліції, не встряваючи в конфлікт особисто і не наражаючись на зворотній удар. Натомість міський голова пішов на поводу чи то закулісних кураторів, чи власних емоцій – і почав заводити ситуацію у глухий кут, вихід із якого врешті-решт не віднайде він сам.
Стратегія «Рідного міста» із розмивання провладної більшості, окрім ситуативних домовленостей, передбачатиме довгострокові теми, на які зав’язуватимуться потенційні «дезертири» у стінах Ратуші та за її межами. «Батьківщина», Радикальна партія та Об’єднання «Самопоміч» стануть кістяком соціальної критики мера, що вигідно резонуватиме із популістськими ініціативами «Рідного міста». «Свобода» та УкрОП в умовах неуникної розкрутки репресивного маховика в масштабах країни стають вимушеними союзниками «Рідного міста» в темі політичних переслідувань. Радикалізм «Народного контролю» можна пом’якшити перемовинами в Києві, зі слабоорганізованою «Самопоміччю» домовлятись через лояльних агентів, а з Блоком Петра Порошенка – просто розмінятись посадами і стратегічними сферами впливу.
Оскільки «фронтовиків» у «Солідарності» для самостійної гри недостатньо, секретарем міської ради за підтримки «Рідного міста» швидше за все буде обраний Василь Максимюк, а після відставки Арсенія Яценюка взимку може захитатись і крісло міського голови. Привид дострокового припинення повноважень, якого першими помітили експерти Борис Руснак та Ігор Баб’юк, уже бродить коридорами Ратуші, загрожуючи Олексію Каспруку повторити Федоруковий екзиль 2011 р. При цьому Олексій Павлович підставляється сам – із ірраціональною, «фронтовою» рішучістю провокуючи лобовий конфлікт замість пошуку компромісу, формулу якого дещо краще вмів знаходити Микола Федорук.
І щойно дасть тріщину столичний «дах», Олексія Каспрука або «злиють» услід за розпадом фракції «Народного фронту» в парламенті, або – ще гірше – залишать як сесійне опудало, на яке можна буде голосно вішати собак – у той час як щурі тихо танцюватимуть у залі. «Сегодня утром, гуляя по парку, я встретил Гамлета, он катил на роликах, просто катил на роликах… и всем было наплевать».
Спеціально для «The Chernivtsi Times»
10 листопада 2015
0 коментарів