Святослав Вишинський
Рейтинг
+4653.28
Сила
14030.04

Святослав Вишинський

s-vyshynsky

avatar
Питання в тому, чи є криза сучасного мистецтва тільки перехідною, чи вже таки остаточним досягненням або майже-досягненням цілковитого дна. Зважаючи на те, що історія мистецтва є історією деградації мистецтва, важко позбутись враження, що точка абсолютного занепаду колись має бути досягнута, а з нею — і смерть самого мистецтва.
avatar
Система не тільки нейтралізує революції, але зазвичай і очолює їх — та організовує. Революція є одним із інструментів зміни образу панування, коли зростання ілюзії свободи в дійсності рівнозначне зростанню реальності контролю. Саме заохочення іронічного ставлення до політики, театралізація і перетворення її з драми у фарс у наш час є інструментом, спрямованим проти будь-якої політики взагалі — тобто нівеляцією не просто революції, але самого стимулу до революції.
avatar
Як було вірно відмічено рядом російських експертів, нові угоди між Україною та Росією у сфері газових поставок і транзиту включають у себе пакет інших крупних бізнесових домовленостей. Загалом справи дуже прагматичні, тож не надто коректно вбачати тут тільки війну символів, ідентичностей чи суто «національні інтереси». Питання історії становлять одну із вуалей, якими свої дійсні плани приховують кола, далекі від будь-яких «патріотизмів».
avatar
Дозвіл на вогнепальну і травматичну зброю, як показує досвід багатьох країн, суттєво знижує кількість тяжких злочинів, насильства на вулицях та ін. Право на зброю і на самозахист, безперечно, повинно бути невід'ємним правом кожного громадянина — проте законодавча база і судова система в Україні (і не тільки) в такому випадку завжди виступатиме фінальним арбітром на користь замовника будь-якої справи, так що навіть дійсний самозахист може бути інкримінований у злочин.
avatar
Будь-яка подія вимагає організаційних затрат (фінанси, час, праця, зв'язки), тому абсолютно безкоштовних заходів не існує і не може існувати, оскільки вони є результатом багатофакторних вкладень. Культурні події тому повинні заробляти на себе самі (якщо йде мова про самоорганізацію), або отримувати дотації зовні від тих, хто вже заробляє на чомусь іншому.
avatar
Це абсолютно звична річ, що будь-який повтор з мінімальними варіаціями з часом перестає викликати інтерес, навіть якщо рівень сам по собі високий. Перевага «Обнова-fest» у тому, що він проходить у межах Чернівців, а це спрощує ряд моментів для резидентів міста, тож навряд чи наступного року відвідувачів бракуватиме. Інша справа, що, безперечено, були запитання до запрошених виконавців — незрозуміло, чому були деякі, на мою думку, випадкові гурти, і проігноровані інші (як от достойний чернівецький Folk/Gothic-проект «Nature Of The Sea», відомий не тільки професіоналізмом, але й оригінальною інструментальною складовою). Аналогічно викликало подив, що хедлайнерами фестивалю виявились не «Тінь Сонця». Окреме питання до ролі УГКЦ і «нового стилю» церковної пропаганди, який, м'яко кажучи, «бентежить». Проте назагал — «Обнова-fest» є наразі позитивним явищем для Чернівців. Слід сподіватись, що в майбутньому проект ставатиме кращим.
avatar
Ототожнення Півночі з темним місцем має і метафізичне підгрунтя, так як фізична географія пов'язана з географією метафізичною. Північ — в однаковій мірі як місце суцільної Ночі, так і суцільного Дня, залежно від часу (Зимове та Літнє Сонцестояння). Тут знаковим є зв'язок між точкою півночі в добовому ритмі і світанком та полуднем, що символічно представлено, зокрема, у книзі Фрідріха Ніцше «Так казав Заратустра».
avatar
Маріанна Кіяновська — одна із найцікавіших поетес, яких доводилось чути. Окремо варто відзначити сам стиль письма, гру зі звучанням та смислами слів, що створює неповторне враження не лише від творчості авторки, але й від можливостей української мови.
avatar
Ситуація гри за усталеними правилами існує для тих, хто втягнутий у гру — незалежно, чи за власною волею, чи проти. Однак над кожною грою є не лише арбітри, але й колегії, котрі (завжди опосередковано) ці правила визначають — тобто в саму гру не втягнуті, отримуючи зиск від збереження самої «ситуації» як такої, яких би форм вона не набувала.
avatar
Жителі міст практично ніколи не бувають «етнічними», так як від Середньовіччя (зрештою, і від Античності) міста-бурги та міста-поліси завжди становили собою антитезу до «етнічного моря» навколо як точки перехрещення культур, етносів, сфер діяльності. Населення міста завжди плинне і позбавлене строгої прив'язки до землі, котру заміняє більш тонка прив'язка до штучно створеного урбанізованого середовища, тобто головно до способу життя. Рядовий міщанин — це завжди особа з ефемерною етнічністю, яка розчиняється від покоління до покоління, час від часу змінюючись іншими — такими ж нетривкими — етнічними ідентичностями.
avatar
Видається, що рефлексії стосовно культурного минулого Чернівців тільки підкреслюють культурну невизначеність сьогодення. Фрази на зразок «таємна столиця Европи» чи «мальнький Відень/Париж» не мають жодного відношення до сучасних Чернівців — і навряд чи коли-небудь мали відношення до Чернівців минулих інакше, як насмішка.
avatar
Читач ніколи не може проникнути у твір автора, який для нього завжди і беззаперечно — ноумен. У деяких випадках виникає навіть сумнів, чи й для самого автора його твір не може бути таким же ноуменом.
avatar
Користувачі можуть отримувати новини та номінальні відомості про проект там, де їм це може бути найбільш зручно, а також там, де новини та відомості матимуть в окремих випадках більшу ефективність. До прикладу, окремі незареєстровані читачі ВКурсі.ком знайомляться з його оновленнями через rss-інформери, оскільки це економить їх час. Аналогічним чином для ряду користувачів, у т.ч. незареєстрованих у мережі, більш оперативним джерелом може бути стрічка оновлень «В Контакте» тощо. Непотрібно в усьому обмежуватись строгими каналами, розумна диверсифікація цілком нормальне явище. Зрештою, відомості про щось передбачають частковий вихід за межі «чогось», так як самототожних речей у феноменальному світі не існує. Щодо «придатності» до участі — в інших відповідях було підкреслено про принцип «друзі друзів», тобто «придатність» оцінює безпосередньо той, хто запрошує до участі, виходячи з власного знання запрошеної особи. Сторонні персони можуть реєструватись тільки в разі, якщо їхня особа підтверджена в тому строгому порядку, як це було описано в коментарях нижче.
avatar
Якщо ти перечитаєш мою відповідь на твоє перше запитання, то не побачиш ніякої суперечності: «отримали додаткове джерело інформації про проект» — при бажанні це можна назвати словом «популяризація», користуючись його визначальним латинським значенням, тобто «оприлюднення». Однак особисто я це слово не люблю і не вживаю його, хоча інші координатори проекту, не вкладаючи в нього негативний сенс, можуть ним послуговуватись — здається, це демократично. Причина, чому цим словом не послуговуюсь я, полягає в тому, що проект не є відкритим, як і запрошення в групу були вибірковими, а тому, на мою думку, слово «популяризація» є перебільшеним. Якби метою групи і проекту була максимальна «популяризація» в негативному сенсі цього слова, тоді не стояло би питання про відкритість/закритість проекту та коментування, etc. Непотрібно в усіх діях адміністрації вбачати «підвохи», тенденційно чи надкритично трактуючи кожне слово.
avatar
Модератори вже міркували на цей рахунок, а саме щодо створення форми для реєстраційного запиту. Однак у такому випадку цього недостатньо, оскільки без наявності необхідного ланцюга «друзі друзів» верифікувати особу автора листа буде практично неможливо, а тому стає питання в конструктиві такої гіпотетичної форми. Соціальна мережа, натомість, дозволяє в окремих випадках особу верифікувати в разі підтвердження її «справжньості» іншими друзями, особа яких для адміністрації безсумнівна. Тобто це інструмент, котрий спрощує ряд позицій за умови його використання згідно строгої методології без виключень.

Щодо неформального спілкування: це прерогатива соціальних мереж, тоді блогосфери мають дещо іншу специфіку. Звичайно, всі проекти мають ті чи інші стандартні набори функцій, однак практика показує, що універсальних речей не буває і ряд функцій, до прикладу, «В Контакте» (сервіс заміток і обговорень у групах) не отримують належного розвитку, як і навпаки — спроби рівноцінно соціалізувати «LiveJournal» також приречені на невдачу, оскільки в останньому основний акцент на контент, а не персону. Щодо ВКурсі.ком — спроба його надміру соціалізувати (що передбачає зростання неформально-ігрової складової) навряд чи позитивно скажеться на основній суті проекту — авторських дописах та конструктивних дискусіях.
avatar
Я думаю, що Андрій Круглашов мав на увазі саме тих людей, яких він персонально запросив зі свого списку контактів. Тобто в групу було запрошено тільки тих, хто вже є дописувачем проекту, або тих, кого наявні дописувачі вже запросили або планують запросити — дуже персонально. Тобто незнайомі люди на ВКурсі.ком de facto виключаються. До прикладу, коли ВКурсі.ком ще не існувало і йому передував менший блоговий проект, до адміністрації звертались декілька авторів з проханням їх зареєструвати. Адміністрація пішла їм на зустріч, але спершу провівши кропітку роботу верифікації особи тих людей, які написали на e-mail — як через реальне коло знайомств, так і через соціальні мережі, де через спільних знайомих було підтверджено автентичність авторів листів — як і самих листів у відповідях верифікованих авторів. Ніхто не зацікавлений розривати ланцюг комунікації, оскільки він є запорукою конструктивного спілкування. З іншого боку, участь у групі не відкриває шляху до участі в самому проекті, а тільки спрощує отримання тих чи інших номінальних відомостей про нього. Щодо зовнішнього коментування — це правило, яке сформувалось на досвіді стартового проекту та роботи з деякими іншими ресурсами, на яких анонімність коментарів себе цілковито дискредитувала. Це одна із ключових вад блогових мереж, яку на ВКурсі.ком було вирішено викорінити зі старту — навіть на перших порах жертвуючи зменшенням контенту (що, однак, означало його якісне зростання).
avatar
Що саме руйнує «елітарність»? Група має перш за все комунікативне (формування особистих контактів між дописувачами за межами блогового дискурсу) та інформативне (публікація новин проекту, а також побіжної інформації, яка до проекту прямого відношення не має) призначення. Із правилами ВКурсі.ком щодо формування авторської аудиторії це не перетинається.
avatar
Фонетика, звичайно, грає велику роль, проте у наведених прикладах змінювався порядок слів, який за собою змінює і інтонацію. Є випадки, коли може відбуватись чисто фонетична гра без зміни дійсного порядку слів, однак у даних випадках мала місце саме перестановка, яка і мотивувала фонетичні зміни. Фраза «вибачте, метро», в принципі, синтаксично не особливо суперечлива (як «извините, работа») — такі конструкції можуть з'являтись у мові в процесі її розвитку. Інша справа, що іноземці («німці», «варвари») можуть висловлюватись набором слів, і тоді синтакис практично елімінується, перетворюючи висловлювання на логічний набір слів, смил якого слухачеві вловити важко саме тому, що він починає реконструювати логічні зв'язки між словниковими, денотативними значеннями слів. Через це виникає певний конфлікт між значенням і смислом, оскільки смисл формується в рамках органічного висловлювання. Тобто чим менше синтаксичної впорядкованості, тим менше власне смислу, який за таких умов доводиться реконструювати самостійно (мисленнєво впорядковуючи фразу, тобто перекладаючи — у випадку розмови з іноземцем людина зазвичай перепитує його, але вже правильно сформулювавши речення, щоб упевнитись, що він мав на увазі саме це).
avatar
Так, Ви не казали, що синтаксис є екстралінгвістичною реальністю, але що він на неї вказує. Проте слова у формалізованій словниковій формі також на неї вказують (хоча факт її існування для людини поза межами мови є неоднозначним). Але можуть і не вказувати — класичний приклад зі словом «Пегас», або «небуття». Це логіко-лінгвістичні парадокси. Щодо порядку слів — кожна мова має більш або менш фіксований порядок слів. Звичайно, германські чи романські мови відрізняються більш фіксованим порядком, а слов'янські — менш фіксованим, але це різниця у градації, оскільки за відсутності певної фіксації (якою і є синтаксис) висловлювання не могли би складатись. Випадок із «мать любит дочь» є зразком певного парадоксу, за якого розміщення слів дозволяє прочитати фразу у двох смислах, змінюючи підмети. В інших мовах такі випадки також зустрічаються, коли форми слова у в різних відмінках співпадають (латинська мова), або ж відмінки взагалі відсутні (сучасна англійська мова). Щодо синтаксису: якщо ми перефразуємо з іншою інтонацією «мать дочь любит» («раб тирана ненавидит»), тоді, попри морфологічну невизначеність, порядок слів змінить смислові акценти, як і у випадку «любит мать дочь» («ненавидит раб тирана») — почнуть виступати певні нюанси. Хоча цей приклад не найкращий, оскільки тут не видно різниці між відмінками, тому фраза може набувати «дивного» звучання (тому в дужках я навів більш явні паралелі).
avatar
Контекст у даному сенсі розумівся як наявність певного смислу і певної структури — явної або прихованої. Звичайно, слідуючи постмодерністським установкам, ми можемо назвати «контекстом» будь-яке оточення, будь-то навіть хаос. Однак якщо ми маємо набір слів, логічно, граматично і семантично не пов'язаних одне з одним, тоді таку «ситуацію» навряд чи доречно розуміти як «контекст». Тобто слід розділяти структурне оточення та «випадкове» оточення — зрештою, це вже справа стилю мислення. Послідовні постмодерністи з цим, безперечно, не погодяться. Якщо говорити філософськими термінами, то це вже проблема проведення межі між «хаосом» і «хаосмосом». Хаос у моєму розумінні означає смерть контексту і навіть його залишків — на певний контекст може претендувати «космос» і «хаосмос». Приклад Льва Щербы чи мистецтво сюрреалізму ми якраз можемо відносити до останнього, оскільки в ньому ще залишаються обривки структур, ірраціональні зв'язки і т.д., а тому ми можемо це вважати «контекстом».