Святослав Вишинський
Рейтинг
+4653.28
Сила
14030.04

Святослав Вишинський

s-vyshynsky

avatar
Під оксюмороном малась на увазі відсутність оксюморону — тобто це тавтологія, звичайно. Щодо синтаксису як екстралінгвістичної реальності — це можна поставити під сумнів. Узагалі під сумнівом, чи існує екстралінгвістична реальність, як на це вказали деякі логіки у XX ст., при чому під «мовою» в такому випадку слід розуміти дещо більше, ніж вербальні форми, але взагалі певні концептуальні поля, формалізовані мови, символізм, знакові системи різних порядків і т.д. Якщо людина позначає або виражає все через них (мистецтво — також, у деякому сенсі, «мова»), тоді екстралінгвістична реальність виявляється певним ноуменом. Якщо ж не брати це до уваги, то слова самі по собі також мають або не мають відношення до екстралінгвістичної ситуації — не тільки синтаксичні побудови. Щодо прикладу Льва Щербы: якщо поміняти в ньому місцями слова, то висловлювання зникає, а морфологія стає не такою очевидною — морфологічна структура релятивізується і стає випадковою. Слово «бокренка» можна поза синтаксисом зрозуміти як іменник у називному відмінку, котрий позначає процес (подібно до слова «спайка», «сварка»). Порядок слів формує логіку висловлювання, і саме в цьому він формує смисл висловлювання. Тобто смислом може бути наділене окреме слово, але смисл висловлювання залежить уже не тільки від смислу окремих його складових, а від порядку формування речення. Я гадаю, що самі по собі відмінки є нічим іншим, як складовою синтаксису, так як поза межами висловлювань слова як такі не потребували би відмінювання. Ми не можемо однозначно розділяти сфери лексикології та синтаксису.
avatar
Морфологія в більшій мірі виказує семантичні смисли слів, тоді як синтаксис — семантичні «поля», якщо так можна висловитись. Тобто зміст, навіть невербалізований чітко, народжується саме у відношеннях між словами, як і в порядку їхнього розміщення. Тому синтаксис грає не меншу смислову роль, аніж морфологія: спробуйте довільно переставити слова у прикладі Льва Щербы — і речення перетвориться в набір деконтекстуалізованих слів. Так само, як і в прикладі з переставленими буквами — без логічного розміщення слів відновити смисл було би значно складніше, або й неможливо (принаймні, в єдиному варіанті).
avatar
Висміювати авторитет — якщо дорожать владою в її вищому розумінні — означає анульовувати принцип влади як такий. Персона, котра обіймає державну посаду високого рангу, знеособлюється, втілюючи сам принцип влади. Своє позитивне/негативне ставлення до конкретного посадовця або політика суспільство конструктивно та однозначно висловлює на виборах та референдумах, даючи оцінку на користь або проти ототожнення посади з певною персоною. Однак якщо критика зводиться до іронії, тоді розвінчується не тільки персона, але й сам авторитет, який вона втілює — розвінчується сам принцип влади, який скріплює суспільство.
avatar
Кількість можливих запрошень залежить від активності дописувачів та їхнього рейтингу. Однак у випадку явної «недостачі» — і великого бажання запросити нових хороших авторів — можна звертатись до координаторів проекту, які обов'язково допоможуть. Інтеракція користувачів вітається.
avatar
Для того, щоб користувачі, зареєстровані «В Контакте», отримали додаткове джерело інформації про проект (за принципом «друзі друзів»), а також могли більш ефективно комунікувати одне з одним. Для незареєстрованих користувачів це можливість альтернативним шляхом зв'язатись із проектом, etc.
avatar
Можливо, дещо з іншої опери — але пригадались синтаксичні експерименти Людмилы Петрушевской, об'єднані в цикл «Пуськи бятые». Іде мова про те, що синтаксис сам по собі несе певне логіко-семантичне навантаження, яке можна інтуїтивно вловити через синтаксичні побудови як такі — навіть, якщо текст складається з вигаданих та беззмістовних слів, котрі не мають жодного реального денотата, але які формуються за всіма граматичними правилами. Відомий також приклад російського лінгвіста Льва Щербы: «Глокая куздра штеко будланула бокра и кудрячит бокренка».
avatar
Поняття «традиційного» еволюціонує (або, більш точно: інволюціонує) в часі, так само, як і поняття «консервативного». На даний момент усе «традиційне», в т.ч. православна церква, в східноукраїнському та російському проектах пов'язується не з монархічним це гетьманським ладом, а, як не дивно, головно з радянською добою. Симбіоз комунізму з православною ідеєю після 1991 р. також у цьому сенсі знаковий. Минуле, незалежно від його історичних особливостей, стає опорою консервації.
avatar
Така кількість районів не знімає питання двох головних векторів, які de facto все ж існують. Райони не є самостійними одиницями, а тільки комбінованими градаціями в бік того чи іншого центра. Проте ці умовні відмінності за певної політичної волі можна успішно трансформувати в дійсні більш або менш автономні одиниці, висунувши тезу про федералізм, заснований на принципі не областей, а їхніх етнографічних корелятів (Галичина, Буковина, Полісся, Слобожанщина і т.д.). За такої постановки питання жорстке протистояння Схід vs. Захід розчиняється за рахунок часткового унезалежнення ідентичностей інших регіонів, котрі можуть більш успішно нейтралізувати власні маргінеси (e.g. Крим і Слобожанщина, Галичина і Полісся).
avatar
Формулювання «areas of power, or competences» як ніщо інше прозоро визначає наявність головних бенефіціаріїв процесу евроінтеграції — інакше кажучи: «наглядачів».
avatar
«Аналітичність» малась на увазі не у вузькому позитивістському сенсі, але в тому широкому розумінні методу філософування, на базі якого розвинулась европейська філософія після Арістотеля — і в якому її критикував, до прикладу, Рене Генон. Тобто раціональність і логічність (в т.ч. у сенсі етимологічному) як виключний пріоритет і критерій, з якого сучасна філософія оцінює всі інші феномени, а також рефлексує себе саму. Ознакою такого мислення є його системність та здатність бути верифікованим судженнями або емпіричними фактами. Саме тому ті явища, які виходять за межі концепту «системності» фактично не можуть бути адекватно описані та інтерпретовані наукою, оскільки переступають горизонти компетенції аналітичної філософії. Фрідріх Ніцше, Консервативна Революція, антична натурфілософія — як і східна філософія в цілому, etc. — «ясно» (в розумінні: раціонально) описані без спотворення бути не можуть, і проблема в даному випадку стосується не цих феноменів, які сучасна «наукоподібна» філософія прагне або ігнорувати, або «систематизувати» (тобто видати їх за те, чим вони не являються, або редукувати їх до іншої референційної системи — тобто спотворити «академічним дискурсом» і т.д.). Це говорить про те, що будь-яка академічна мова на ці теми є вимушено умовною, а тому, м'яко кажучи, неадекватною — саме тому що академічна мова і академічний дискурс для вираження цих комплексних явищ неадекватні за недостатністю. У випадку Ернста Юнгера та Фрідріха Ніцше це також торкається питання культури, тобто виходу власне філософською проблематики в площину мистецтва, що знову ж таки змушує розглядати «строгий» філософський інструментарій у цьому ключі як умовний — і виходити за межі «побритої» філософії. Екзистенціально відпускати бороду.
avatar
Іще краще, коли слова поєднуються з музикою: znakvody.com.ua/
avatar
У радянські часи було фінансування і була цензура — і високе мистецтво було. Сьогодні в Україні немає фінансування і немає цензури — і високого мистецтва немає. Проте не у фінансах справа, оскільки генії ніколи не мають належних умов для роботи. Великі фільми не завжди вирізняються великими бюджетами (котрі навпаки здебільшого профанують кіно) — картини середини творчості Інгмара Бергмана є яскравим тому підтвердженням. Немає просто — глибини. Вона зникає як вимір культурної реальності.
avatar
Текст дуже насичений, однак ясності в проблему археофутуризму, постмодернізму і Консервативної Революції не вносить. У мене взагалі є сумніви, чи в питання Консервативної Революції щось узагалі може внести вичерпну ясність. Як і з Фрідріхом Ніцше — такі філософії повинні «переживатись» — адекватному аналітичному пізнанню вони не піддаються.
avatar
Поняття «европейськості» умовне і, як мінімум, двозначне. Тому в питомо континентальному розумнні Велика Британя не є Европою — а її крайнім продовженням, у т.ч. цивілізаційно (у формі крайнього Заходу за Атлантикою) продовжуючи і доводячи до крайності деякі тенденції, закладені в Европі. Тези про расову солідарність, які висувала пангерманістська група німецького націонал-соціалізму в цьому відношенні позбавлені сенсу і не стосуються суті проблеми — як і у випадку Східної Европи та Росії. Входження Великої Британії до Европейського Союзу при її орієнтації є більш деструктивним фактором, аніж її гіпотетичне невходження.
avatar
Політичний проект Великої Британії сам по собі є втіленням тези «Менше Европи!», позаяк англо-саксонський світ і Европа — не одне і те саме, і Велика Британія, попри видимі відмінності, цивілізаційно більше тяжіє до своїх колишніх колоніальних утворень по інший бік Атлантики.
avatar
Якщо йде мова про реанімацію культу предків, архаїки, минулого, архетипіки і т.д. в ключі сучасного світу, технократії, телеології, концептів «футуризму» та «розвитку», то це ніщо інше, як постмодерністська комбінаторика традиційного та модерного. Сам термін «археофутуризм» як доволі смутний оскюморон можливий лише в постмодерні, позаяк фундаментальний традиціоналізм і консерватизм у такі експерименти не вдається. Футуризм та авагардне мистецтво поч. XX ст., так само як і творчість цитованого вами Езри Паунда — предтечі постмодернізму.
avatar
Археофутуристська концепція Гійома Фая настільки ж суперечлива, як і концепція Консервативної Революції Арміна Мьолера. І якщо остання у випадку Юліуса Еволи ще отримує зрозуміле прочитання, то «археофутуризм» більше схожий на вторинний продукт постмодерну, котрий сам є нічим іншим, як реанімованою архаїкою.
avatar
Антиросійська істерія в Інтернеті виглядає непереконливо. Пошуки під уламками фюзеляжу (sic) тіл для «відстрілу» взагалі є справою практично неможливою. Не кажучи про серії судово-медичних експертиз, які тіла заглиблих повторно пройходять у Польщі, і від яких неможливо було би приховати вогнепальні рани, etc.
avatar
Врятувати ситуацію може тільки радикальна антитеза, альтернатива існуючому ладу у формі, якщо завгодно, паралельних громадянських інституцій, etc. Велику роль могла би відіграти церква — але вона її не прагне відігравати, чим сприяє маргіналізації можливих відповідей. Продовжуючи словами російського політолога Сергея Кургиняна: «Остановить и повернуть… могут только катакомбы — или ничто». (http://russia.ru/video/diskurs_10018/)
avatar
Як сказав у дещо іншому контексті Сергей Кургинян: "… Мещанский табун, который рвался только к тряпкам и жратве, и его спустили с цепи — и он побежал. И он растоптал все".