Бракує студентської самоорганізації

Києво-Могилянська академія традиційно демонструє першість в академічній сфері, проте найважливіша сторона внутрішнього життя університету часто залишається поза увагою — а саме здатність до низової самоорганізації, взаємопідтримки та лобіювання студентських інтересів. З останніх речей, котрі справляють враження і водночас змушують задуматись — створення незалежного фонду випускників НаУКМА для фінансування навчання 15 абітурієнтів на дворічну магістерську програму Могилянської школи журналістики після того, як державне замовлення на неї було скандально скасоване Міністерством освіти. Мета проекту — до 1 серпня зібрати 655 тис. грн. За кілька тижнів зусиллями ініціаторів уже залучено частину коштів у якості благодійних внесків та допомоги від компаній, в яких працюють випускники НаУКМА, і насьогодні ясно, що навчальний цикл принаймні найкращих абітурієнтів таки буде профінансовано.
 
Це один із багатьох прикладів гнучкої студентської самоорганізації в Могилянці — тієї самоорганізації, якої так бракує іншим вузам України як в академічній, так і в соціальній площинах. За приклад візьмемо Чернівецький національний університет — цілковита відсутність незалежної студентської ініціативи при масі неефективних, «спущених згори» організаційних структур на зразок студентського парламенту чи профспілки. Як результат: не тільки відсутність реального захисту прав студентів, але й формування пасивного та безініціативного середовища, яке після завершення вузу своєю громадянською імпотенцією тільки поглиблює суспільну стагнацію. Чи є підстави для формування ініціатив випускників університету для взаємопідтримки чи підтримки самої alma mater, навчальних проектів і безпосередньо студентів? Чи можуть вони бути, якщо прототипи подібних ініціатив відсутні на найперших етапах студентського життя? Будьмо реалістами: фінанси і розумні люди в місті є. Традицій меценатства і механізмів спільної дії — нема. Безсмертне тільки ленінське: «Что делать?»