Інтелектуальні електронні одиниці

Блоґ: Святослав Вишинський

Завжди дивувало, за якими критеріями тих чи інших виконавців у стилях Noise/Drone/Ambient представляють як "інтелектуальну" музику? З чого висновується їхня "інтелектуальність" на противагу, очевидно, «не-» або «недоінтелектуальності» інших жанрів? "Інтелектуальність" як означення повинна вказувати на конкретні філософські/світоглядові/концептуальні основи творчості, котрі виражаються в ній словесно або символічно — справді, ряд виконавців електронного андеграунду часто вдаються до глибоких культурних рефлексій, проте направду "інтелектуальними" можна назвати одиниці, адже навіть поверхові спекуляції словами чи образами нетотожні їхньому розумінню. Натомість стало тенденцією визначати стилі Noise, Drone, Ambient як "інтелектуальні" в цілому, тобто саме експериментальне, некомерційне мистецтво за дивною логікою обивателя сприймається або подається за якісно вище, виходячи із нетрадиційності самої форми — проте аж ніяк не суті, що, у свою чергу, давно привело цю сцену до девальвації. Дуже схожі псевдо-елітаристські претензії виявляються і в кінематографі, де узагальнення терміном «art house» немовби заочно додає картинам якості, якої вони здебільшого позбавлені — однак «позичають» вищий статус усього лиш авангардними підходами до процесу виробництва.

В контексті «Day of Intellectual Electronic Music» у галереї «Sweet Art» 6 серпня.

5 коментарів

Захід від «Hisky Music», утім, обіцяє ряд неординарних для Чернівців рішень. Очевидно, що за відсутності певної культури спершу потрібно її створити — з інструкціями по споживанню в пакеті.

«В творение ничто проникает с чудовищной силой, делая творческий акт интеллектуальным. В этом обычно усматривают недостаток, но в данном случае это, скорее, стиль времени. Сегодня в любом произведении искусства скрыто присутствует значительная доля рациональности и критического самоконтроля — именно эта особенность представляет собой условие его достоверности, печать времени, по которой за ним признают подлинность». (Юнгер Э. Через линию / Эрнст Юнгер // Судьба нигилизма: Эрнст Юнгер. Мартин Хайдеггер. Дитмар Кампер. Гюнтер Фигаль. — Санкт-Петербург: Издательство С.-Петербургского университета, 2006. — С. 58).

погоджуюсь.
але, зрештою, такі речі повинні оцінювати музичні критики.
що стосується експериментальної творчості загалом… хоча як її узагальнити? на те вона й експериментальна.
згадуючи, наприклад, перший сет by Simple Menzurr — тут — taburetchehova.blogspot.com/2011/07/full-length-1-by-simple-menzurrr.html — де кордон між мистецтвом та особистісним баченням світу, викладенним у незвичному звучанні? в чому інтелектуальність, а де — надтонкі емоції? і як це ранжувати?..

Є різниця між мисленням і творчістю, інтелектом і талантом: розрізнення ролей філософа та художника належним чином проводить і Фрідріх Ніцше в «Ранковій зорі», попри всі спільності, що існують між ними. "Інтелектуальність" не є просто «особистісним баченням», але концептуалізацією такого бачення, перетворенням його на виражену в словах філософію/ідеологію — в противному випадку використання слова "інтелект" виглядає випадковим і не несе жодного реального змісту. Саме це часто плутають, видаючи одне за інше і хибно претендуючи на сфери, до яких не мають жодного реального стосунку. Втім, субкультурна електронна сцена знає ряд справді інтелектуальних проектів: «Allerseelen», «Blood Axis», «Von Thronstahl», «Оцепеневшие», «Солнечная Соль» та ін., творчість яких пов'язана з певними культурними пластами та інтелектуальними рефлексіями на відповідні теми — не тільки в самій музиці, але і як символічний background. Є все-таки фундаментальна різниця між проектами, чиєю темою є творчість Ернста Юнгера чи Райнера Рільке — та проектами з назвами треків a la «Mom's Gone For 12 Days».

Ну вообще-то эмбиент в этом умозаключении лишний, так как в начале двухтысячных на эмбиент была огромная мода. Если вы, Святослав, имели ввиду дарк-эмбиент — тогда все правильно, вот только между этими двумя стилями нет вообще ничего общего, кроме схожего названия.

Нойз и дрон представляют из себя наименее слушабельную музыку из всех возможных стилей и жанров, поэтому и поклонников у нее очень мало, да и те перманентные — трудно прослушать, скажем, три альбома Масами Акиты подряд, не сойдя с ума. Люди, которые слушают подобную музыку — французкий блэк-митол от Черных Легионов, Мерцбоу, SunnO))) где-то внутри синхронизированны между собой, но им претит любая форма объединений.

То есть часто понятие «элитарность» подменяется «интеллектуальностью», что не есть правильным, тем более в свете того, что сейчас расплодилось нойза среднего и низшего пошиба, а так как неподготовленному слушателю отличить «крутой» нойз от «отстойного» очень трудно, все это пакуется в одну этикетку.

Очень интересная, кстати и познавательная статья Бутова — magazines.russ.ru/novyi_mi/2003/4/butov.html

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте