Більше екранів

Яка логіка рухає власниками закладів відпочинку, коли вони встановлюють у приміщеннях екрани для безперервної трансляції «попсових» телеканалів? Мова навіть не йде про те, що музика в столових і кав'ярнях практично ніколи не співпадає з відео-рядом на екранах — але про саму ідею відволікати клієнтів беззмістовним потоком картинок. Особам, котрі вважають себе фахівцями з затишку, складно зрозуміти елементарну річ, що відвідувачі приходять не для тупого «втикання» в «плазму», але для відпочинку і простого спілкування. Натомість усе навколишнє середовище нав'язливо «заточується» на ефект пустих атракцій, у яких не залишається місця ані зосередженості, ані якій-небудь осмисленості в діях. У світі кривих дзеркал відсутнє життя, адже вони всього лиш відображають реальність, де на пласкі екрани перетворені самі люди. Чим більше екранів — тим більше екранів.

«Зрительское сознание — узник уплощенной вселенной, ограниченной экраном спектакля, за который была вынесена его собственная жизнь, теперь знает только фиктивных собеседников, которые рассказывают ему исключительно о своем товаре и о политике их товара».